П'ятдесятництво
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
П'ятдеся́тництво — протестантська течія євангельської традиції, що виникла наприкінці XIX століття – на поч. XX століття та характеризується особливим акцентом на важливості дарів Святого Духа, зокрема пророцтва, зцілення хворих, глосолалії. Назва походить від свята П'ятидесятниці, коли Святий Дух здійснив зшестя на послідовників Ісуса Христа. На території СРСР для відмінності від євангельських християн (проханівців), за вченням ближчих до баптизму, вважали за краще називатися Християнами віри євангельської — ХВЄ або Християнами євангельської віри — ХЄВ, на сьогодні ця назва є складовою частиною назви конфесій цього напряму на пострадянському просторі. За даними дослідницького центру Pew Research Center, у 2011 році рух налічував 279 мільйонів вірян[К 1]. Низка п'ятидесятницьких деномінацій по всьому світу є членами Всесвітнього братства п'ятидесятників.
П'ятидесятницькі богослужіння характеризуються палкими молитвами, гучним співом і музикою, а іноді і раптовими танцями. П'ятидесятники пояснюють, що їхнім служінням керує Святий Дух, і вони не обмежені релігійними шаблонами. П'ятидесятницьке богослужіння зазвичай ділиться на дві частини: поклоніння (молитва, спів) і проповідь (проповідь, навчання, євангелізація).
У цього руху немає глобального лідера, оскільки він складається з різних організацій і церков, які представляють орган влади над собою[1]. Наразі п'ятидесятництво має чотири основні течії: історичне п'ятидесятництво і класичне п'ятидесятництво, унітарне п'ятидесятництво і харизматичний або неоп'ятидесятницький рух (який включає в себе євангельський харизматичний рух другої хвилі, неохаризматиків третьої хвилі і католицьке харизматичне оновлення)[2].