Підривач боєприпасу
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Підрива́ч, підривни́к[1] — пристрій, призначений для підриву основного заряду боєприпасів ( артилерійського снаряда, міни, авіабомби, бойової частини ракети, торпеди).
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/46/PzH2000Munition.jpg/640px-PzH2000Munition.jpg)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Підривник.
За принципом спрацьовування підривачі поділяються на контактні (ударні) і неконтактні.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/84/No211TimeFuzeDiagram.jpg/640px-No211TimeFuzeDiagram.jpg)
Перший, найпростіший підривач був розроблений А. Нобелем для забезпечення надійного вибуху винайденого ним динаміту, і складається з капсуля й детонатора. Ініціюючим імпульсом у ньому був вогонь. Згодом у арміях різних країн одержали широке розповсюдження ударні підривачі, які домінують протягом останніх 100 років.