Північно-Кавказька операція (1920)

Північно-Кавказька операція — стратегічна воєнна операція Червоної армії, проведена 17 січня — 5 квітня 1920 року на Північному Кавказі. Наслідком операції стала окупація РСФРР Північного Кавказу та створення передумов для наступу на Азербайджан.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Північно-Кавказька операція.

Північно-Кавказька операція (1920)
Громадянська війна в Росії
Дата 17 січня — 7 квітня 1920 Місце Північний Кавказ Результат Перемога Червоної армії, створення передумов для радянського вторгнення в Азербайджан
Сторони
РРФСР	Білий рух
Командувачі
Михайло Тухачевський	Антон Денікін
Сили
48500 багнетів 20600 шабель 2400 кулеметів 512 гармат 10 бронепоїздів 10 літаків	близько 55000 багнетів і шабель близько 2000 кулеметів більше 400 гармат 18 бронепоїздів 31 бронемашина 8 танків 96 літаків

Сили сторін

Більшовики

• Кавказький фронт:
  • 8-ма армія;
  • 9-та армія;
  • 10-та армія;
  • 11-та армія;
  • 1-ша Кінна армія;
  • зведений кінний корпус.

Загальні сили: 48500 багнетів, 20600 шабель, 2400 кулеметів, 512 гармат, 10 бронепоїздів, 10 літаків. Командувач — Михайло Тухачевський^[1].

У тилу білогвардійців на чолі з Миколою Гикало були сформовані загони партизанів, що діяли на користь більшовиків.

Білогвардійці

• Добровольча армія;
• Донська армія;
• Кубанська армія;
• війська Північного Кавказу.

Загальні сили: близько 55000 багнетів і шабель, близько 2000 кулеметів, більше 400 гармат, 18 бронепоїздів, 31 бронемашина, 8 танків, 96 літаків. Командувач — Антон Денікін^[1].

• 
  Михайло Тухачевський
• 
  Антон Денікін
• 
  Микола Гикало

Перебіг

Перший етап (17 січня — 13 лютого)

Докладніше: Доно-Маницька операція (1920)

Сили Червоної армії просунулися на 40-100 кілометрів на лівому фланзі та вийшли до річки Манич^[2][3].

Другий етап (14 лютого — 2 березня)

Докладніше: Тихоріцька операція (1920) та Єгорлицький бій (1920)

Єгорлицький бій

Червона армія прорвала оборону білогвардійців на річці Манич, після чого було розгромлено основні кінні з'єднання Білої армії^[2].

11-та армія змогла вийти на рубіж Дивне — Кизляр^[3].

У білогвардійському тилу почалися повстання партизанів, які 24 лютого захопили Туапсе, а 11 березня об'єдналися у партизанську армію чисельністю близько 12 тисяч осіб.

29 лютого Червона армія захопила Ставрополь^[4].

Червона армія просунулася на 100 км, оточуючи Білу армію зі сходу.

Третій етап (3 березня — 7 квітня)

Докладніше: Кубано-Новоросійська операція, Туапсинська операція (1920) та Грозненська операція

16 березня Червона армія увійшла до П'ятигорська, 22 березня — до Майкопа, 24 березня — до Владикавказу, 27 березня — в Новоросійськ, 28 березня — в Хасав'юрт. Місцеві партизани на чолі з Миколою Гикало, що підтримували більшовиків, 17 березня взяли Грозний, а 27 березня — Буйнакськ^[2][3].

Після взяття Новоросійська Збройні Сили Півдня Росії Антона Денікіна були остаточно розгромлені^[4]. Частинам Добровольчої армії чисельністю близько 40 тисяч осіб вдалося переправитися з Новоросійська до Криму. Залишки Донської та Кубанської армій відступили до Туапсе і Сочі. Після взяття Петровськ-Порту (нині — Махачкала) 30 березня білогвардійський гарнізон покинув місто на пароплавах і відплив до Баку^[5].

Наслідки

У більшій частині Північного Кавказу була встановлена радянська влада. Внаслідок цього, зокрема через окупацію Дагестану, були створені передумови для наступу на Азербайджанську Демократичну Республіку.

Примітки

1. Коллектив авторов. Статья «Северо-Кавказская операция 1920» // «Гражданская война и военная интервенция в СССР: Энциклопедия» / под редакцией Хромова С. С.. — М.: Советская энциклопедия, 1983. — С. 528
2. Kenez, Peter (1 січня 1977). Civil War in South Russia, 1919-1920: The Defeat of the Whites (англ.). University of California Press. ISBN 978-0-520-03346-7.
3. Северо-кавказская операция. web.archive.org. 12 серпня 2018. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 10 липня 2022.
4. Сухоруков В. Т. XI армия в боях на Северном Кавказе и Нижней Волге (1918-1920 гг.). web.archive.org. 26 червня 2018. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 10 липня 2022.
5. Ziemke, Earl F. (20 травня 2004). The Red Army, 1918-1941: From Vanguard of World Revolution to America's Ally (англ.). Routledge. ISBN 978-1-135-76918-5.