Публій Ватіній

Публій Ватіній (лат. Publius Vatinius; ? — після 43 до н. е.) — політичний та військовий діяч пізньої Римської республіки, консул 47 року до н. е.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Публій.

Публій Ватіній
лат. P. Vatinius P.f.
Народився	невідомо Стародавній Рим
Помер	після 43 до н. е. невідомо
Громадянство	Римська республіка
Діяльність	політик, військовий очільник
Знання мов	латина
Учасник	Галльська війна
Суспільний стан	Homo novus[1]
Посада	консул
Військове звання	legatus legionisd
Термін	47 рік до н. е.
Попередник	Публій Сервілій Ватія Ісаврік
Наступник	Марк Емілій Лепід
Батько	Публій Ватіній
Мати	невідомо
Родичі	Publius Vatienusd
У шлюбі з	Помпея

Життєпис

Походив з плебейського роду Ватініїв. Син Публія Ватінія.

У 63 році став квестором. Консул Марк Цицерон відправив Ватінія до Путеол, щоб завадити вивезення коштовного металу. Втім надмірність Ватінія, його зловживання викликали збурення. Тому його було відізвано до Риму. У 62 році до н. е. був легатом проконсула Гая Косконія у провінція Ближня Іспанія.

У 59 році до н. е. став народним трибуном, зблизився з Гаєм Цезарем. Під час своєї каденції допомагав останньому у боротьбі з оптиматами. За пропозицією Ватінія було прийнято закон, згідно з яким Цезар отримав як проконсул провінції Цізальпійська Галлія та Іллірік, а згодом до них додалася Трансальпійська Галлія. У 58 році до н. е. був звинувачений у порушені законів, але зумів виправдатися за допомогою Марка Красса та Гнея Помпея.

У 57-56 роках до н. е. служив легатом у Цезаря під час Галльської війни. Згодом повернувся до Риму, де виступав у процесі Публія Сестія, виступаючи проти підсудного та його захисника Цицерона. У 55 році до н. е. повернувся до Риму зі значними статками, обрано претором завдяки підкупу. У 54 році до н. е. був притягнутий до суду, але його захистив Цицерон. У 51 році до н. е. повернувся легатом до Галлії.

З початком громадянської війни між Цезарем та Гнеєм Помпеєм підтримував першого. У 48 році до н. е. захищав Брундізій від помпеянців. У 47 році до н. е. обрано консулом разом з Квінтом Фуфієм Каленом, а незабаром увійшов до колегії авгурів. Того ж року завдав поразки флоту Марка Октавія, помпеянца. У 46 році до н. е. підкорив для Цезаря провінцію Іллірік. За свої успіхи отримав овацію.

У 45 році до н. е. як проконсул керував Іліріком. Після вбивства Гая Цезаря у 44 році до н. е. вимушений був поступитися командуванням Марку Юнію Бруту. У 43 році до н. е. повернувся до Риму, де справив тріумф. Подальша доля невідома.

Джерела

• Hans Georg Gundel: Vatinius. // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band VIII A,1, Stuttgart 1955, Sp. 495—520. (нім.)
• E.S. Gruen, The last generation of the Roman Republic, Berkeley, 1974, p. 271. (англ.)

1. Digital Prosopography of the Roman Republic

   d:Track:Q100166489