1) Мінерал класу оксидів і гідрооксидів, основний оксид барію і манґану ланцюжкової будови. Склад мінливий, BaMn2+(Mn4+)9O20•3H2O. Містить ВаО (від 0-4 до 12,4-17,5%); MnO2— 72,77; MnO— 7,42; H2O— 3,77. Сингонія моноклінна. Утворює натічні з концентрично-зональною будовою, а також землисті, порошкоподібні агрегати. Густина 4,71. Твердість 5,5-6,5. Блиск напівметалічний. Крихкий. Поширений мінерал зони окиснення марганцевих родовищ і первинних осадових родовищ манґану. Рідше зустрічається в гідротермальних родовищах як другорядний мінерал. Марганцева руда. Поширення: Гессен, Рейнланд-Пфальц, Ейфель— ФРН, Чіатура (Грузія), Нагпур (Індія). Є в Україні в Нікопольському марганцевому басейні.
Синоніми: белдонгірит, псиломеланіт, вад, скляна голова чорна, манґаномелан вохра чорна, α-псиломелан, протомелан, руда манґанова тверда або чорна, псиломеланіт.
2) Суміш оксидів і гідроксидів Mn у вигляді натічних («чорна скляна голова»), суцільних масивних або землистих (вад) агрегатів. До складу таких сумішей входять, крім власне псиломелану (романешиту), криптомелан, голандит, коронадит, піролюзит і ін. оксиди і гідроксиди Mn; ці суміші (особливо вад) поширені значно ширше, ніж романешит. Збагачується флотацією (після відсадки і іноді магнітної сепарації). Псиломелан поряд з піролюзитом— головний компонент манґанових руд.
Від грецьк. «псильос»— лисий, голий, гладенький і «мелас»— чорний (W.K.Haidinger, 1827).
Розрізняють:
псиломелан аномальний (псиломелан з низькою твердістю 1,5–3,0);