Проституція в Стародавньому Римі
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
У Стародавньому Римі проституція процвітала в храмах, на вулицях, у театрах, цирках, термах і навіть на цвинтарях[1][2]. Для римлян проституція була повсякденним явищем, частиною життя, проте здебільшого засуджувалася з моральної точки зору, адже ідея проституції розходилась із давньоримськими цінностями. У 40 р. проституцію легалізував Калігула, який встановив податки на неї. Проте, незважаючи на дуалістичність сприйняття проституції давньоримським суспільством, вона мала місце протягом усього періоду існування Римської держави.
Життя простих римлян багато в чому залежало від того, що вони могли і вміли робити. Сильні і здорові молоді люди, як раби, так і вільнонароджені, працювали на будівництві, земляних роботах і в сільському господарстві. Літня людина, що володіла професією шевця, коваля або виноградаря, працювала на себе або на господаря. Доросла жінка, чи була вона вільною або рабинею, займалася домашнім господарством, виховувала дітей, допомагала чоловікові в крамниці і працювала на дому. Дівчат, як правило, чекав шлюб, а часом — незавидна доля повії. Бо як фізична сила молодого чоловіка застосовувалася для виконання важких робіт, так і тіло жінки могло бути використане для задоволення сексуальних потреб чоловіків. Життя людини складалося по-різному — вона могла опинитися в рабстві, скотитися до убогості, але в будь-якому випадку молода і здорова жінка мусила приносити користь сім'ї. Сам факт можливості її сексуального використання відповідав запитам чоловіків в суспільстві, які ревниво оберігали цноту і благочестя одружених жінок. Ця ситуація породила прибутковий бізнес, яким не могли знехтувати рабовласники, а також вільні жінки і їх сім'ї.
Безліч античних джерел свідчать про наявність продажних чоловіків, що обслуговували і чоловіків і жінок; так, давньоримський юрист Юлій Павло зазначає, що чоловік, який застав свою дружину в зносинах з чоловіком-повією, мав право вбити останнього.[3] Однак до нас не дійшло жодних вказівок, норм чи законів, які стосувалися б лише продажних чоловіків або відзрізняли б їх від таких жінок. Тому тут не розглядаються чоловіки-повії як окрема категорія, але слід визнати, що такі були і займалися проституцією, як і жінки.