Програма «Марінер»
американська космічна програма НАСА / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Програма «Марінер»?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Програма «Марінер» (англ. Mariner program) — програма розробки та запуску космічних зондів, що розроблялись американською агенцією НАСА спільно з Лабораторією реактивного руху (JPL) з метою вивчення Венери (Марінер-1, -2, -5), Марса (Марінер-3, -4, -6...-9) та Меркурія (10) з 1962 по 1973 роки. З її 10 апаратів сім стали успішними та виконали цілі своїх польотів. Три запуски зазнали аварії — «Марінер-1», «Марінер-3» та «Марінер-8». Заради зниження ризиків більшість космічних апаратів розробляли та запускали парами.
«Марінери» були спорядженні сонячними батареями, несли на собі набір наукових приладів, в тому числі й для виміру магнітних полів та фіксування заряджених частинок, а також телекамери. «Марінер-8» та «Марінер-9» мали стати штучними супутниками Марса, а всі інші — пролітними міжпланетними станціями. Апарати цієї програми, на відміну від «Піонерів» та «Вояджерів», функціювали в космосі відносно невеликий термін — від декількох місяців до трьох років.
Виділені кошти на апарат «Марінер» Юпітер-Сатурн з часом перетворились на космічну програму «Вояджер» у складі «Вояджер-1» та «Вояджер-2». А орбітальні частини космічних апаратів для дослідження Марса «Вікінг-1» та «Вікінг-2» являли собою збільшену й модернізовану версію «Марінер-9». Розробка другого покоління міжпланетних станцій «Марінер» під назвою «Марінер Марк II» зрештою втілилась в зонд «Кассіні — Гюйгенс».
Загальна вартість програми «Марінер» склала приблизно 554 млн дол.[1]