Православна церква Америки
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Правосла́вна це́рква в Аме́риці (англ. Orthodox Church in America, неофіційно Аме́риканська правосла́вна це́рква) — самоврядна автонома помісна православна церква в Північній Америці. Автокефальний статус наданий Московським патріархатом у 1970 році для Православної церкви Америки визнаний лише кількома православними церквами, а саме православними церквами Грузії, Болгарії, Польщі, Чеських земель і Словаччини. Решта церков не визнають ПЦА автокефальною, хоча вони визнають самоврядний характер церкви як самокерованої частини Московського патріархату. Хоча ця політична та церковна проблема є предметом суперечок, ця полеміка не погіршує спілкування між ПЦА та Східною православною церквою. Церква складається з понад 700 парафій, місій, громад, монастирів та установ у США, Канаді та Мексиці. У 2011 році в США вона нараховувала 84 900 членів.
Православна церква в Америці | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Катедральний собор св. Миколая в Вашингтоні | ||||
Засновники |
Святий Алексій Вілкс-Баррейський Герман Аляскинський Св. Інокентій Аляскинський | |||
Дата заснування | 1794 | |||
Статус |
самоврядна автономія з точки зору Вселенського патріархату | |||
У складі |
Московського патріархату з точки зору Вселенського патріархату | |||
Самостійність проголошена | 1970 | |||
Самостійність визнана |
5 / 15 | |||
Перший предстоятель | Йосаф Єпископ Кадьякський, вікарій Іркутської єпархії | |||
Чинний предстоятель | Тихон Архиєпископ Вашингтонський, Митрополит усієї Америки і Канади[1] | |||
Центр | Вашингтон | |||
Кафедральний собор | святого Миколая | |||
Резиденція предстоятеля | Ойстер-Бей-Коув, Нью-Йорк | |||
Основна юрисдикція |
США Канада | |||
Юрисдикція для діаспори |
| |||
Літургічна мова | англійська, церковнослов'янська, іспанська, російська, арабська, койне, румунська, болгарська, албанська, сербська | |||
Музична традиція | московська, візантійська | |||
Церковний календар | новоюліанський[2] | |||
Єпископів | 14[3] | |||
Єпархій | 12 | |||
Навчальних закладів | 4 | |||
Монастирів | 20[3] | |||
Парафій | 700[3] | |||
Вірних | 84,900 всього вірних, 33,800 постійних вірних.[lower-alpha 1][3] | |||
Офіційний сайт | www.oca.org |
Церква бере свій початок від місії, створеної вісьмома російськими православними ченцями на Алясці, яка тоді була частиною Російської Америки, у 1794 році. Це переросло в повноцінну єпархію Російської православної церкви після того, як США придбали Аляску у Росії в 1867 році. Наприкінці XIX століття Російська православна церква виросла в інших районах США завдяки прибуттю іммігрантів з районів Східної та Центральної Європи, багато з яких раніше були східно-католицькими церквами, а саме греко-католицькими, та Середній Схід. Ці іммігранти, незалежно від національности та етнічного походження, були об'єднані єдиною північноамериканською єпархиєю Російської православної церкви.
Після більшовицької революції патріарх Московський Тихон дозволив усім російсьим православним церквам за межами Росії керувати собою автономно.[5] В 1924 році Православні церкви в Америці стали самоврядною Росі́йською правосла́вною гре́ко-като́лицькою це́рквою в Аме́риці, яку в народі називали Митропо́лія. Очолив її митрополит Платон (Рождественський). Російська православна греко-католицька церква в Америці отримала автокефалію від Російської православної церкви в 1970 році і перейменувалась у Православну церкву в Америці (ПЦА). Її ієрархи входять до Асамблеї канонічних православних єпископів Сполучених Штатів Америки.
На відміну від більшости ортодоксальних юрисдикцій Сполучених Штатів, ПЦА не має споріднености з якоюсь конкретною іноземною національністю, але більшість членів ПЦА є етнічно євроамериканцями, а більшість священнослужителів ПЦА — це ті, хто народився і виріс у Сполучених Штатах. Однак в ПЦА існують інші етнічні єпархії меншин для румунських, болгарських та албанських іммігрантів. Крім того, як наслідок історії, певні етнічні групи (зокрема, русини-американці та корінні жителі Аляски) непропорційно представлені в ПЦА порівняно із загальним населенням. Літургійні та церковні традиції, такі як форми співу, облачення, іконопис, використання церковнослов'янської мови та архітектури, широко відображають традиції московського православ'я.