Попова Надія Василівна

Надія Василівна Попова (27 грудня 1921(19211227) — 6 липня 2013) —радянська льотчиця Герой Радянського Союзу (1945), в роки німецько-радянської війни заступник командира ескадрильї 46-го гвардійського жіночого полку нічних бомбардувальників (4-ї Повітряної армії 2-й Білоруський фронт). Почесна громадянка Донецька.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попова.

Надія Василівна Попова
Майор авіації
Загальна інформація
Народження	27 грудня 1921(1921-12-27) Донецьк
Смерть	6 липня 2013(2013-07-06) (91 рік) Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Національність	українка
Псевдо	нім. Nachthexe (Нічна відьма)
Військова служба
Роки служби	1939–1952
Приналежність	СРСР  Україна
Вид ЗС	ВПС СРСР
Рід військ	Бомбардувальна авіація
Формування	46-й гвардійський нічний бомбардувальний авіаційний полк
Війни / битви	Друга Світова війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Орден Пошани Орден Дружби

Біографія

Надія Попова в 2012 році

Народилася в сім'ї робітника. У 1936, по завершенні навчання в середній школі міста Сталіно (нині Донецьк) вступила в аероклуб, який закінчила в 1937 році, де і залишилася для подальшого навчання на інструктора.

У 1939 році, приїхала до Москви, щоб стати військовим льотчиком, де познайомилася з легендарною льотчицею, Героєм Радянського Союзу Поліною Осипенко, яка посприяла тому, щоб Надію Попову направили в Херсонську авіаційну школу ОСОАВИАХИМа.

Закінчивши її, в 1940 продовжила навчання в Донецькому військовому авіаційному училищі та отримала диплом льотчика-штурмана. Проходячи службу в ролі інструктора аероклубу, підготувала 2 групи льотчиків — по 15 осіб.

З початком Німецько-радянської війни в 1941 інструктор первинного навчання військового авіаційного училища Надія Попова евакуювалася з навчальним закладом в Каттакурган Самаркандської області (Узбекистан), де готувала льотчиків-винищувачів для фронтової авіації і писала рапорти про відправку на фронт.

У травні 1942, по завершенні скороченої програми навчання, старшина Надія Попова у складі 588-го бомбардувального нічного жіночого авіаційного полку вилетіла на фронт. Командиром ланки водила ланку на нічні бомбометання. Часто вилітала на денну розвідку. Була збита, горіла.

У 19 років лейтенант Надія Попова була нагороджена першим орденом Червоного Прапора. За роки Другої Світової війни здійснила 852 бойових вильотів. На Рейхстазі у Берліні в 1945 році залишила свій автограф.

По закінченні війни вийшла заміж за Героя Радянського Союзу льотчика-винищувача С. Харламова. До 1952 проходила службу в Збройних Силах СРСР, звільнившись у запас у званні майора.

Надія Попова є почесним громадянином Донецька, заслуженим працівником культури РРФСР, була членом президії Ради із взаємодії з громадськими об'єднаннями ветеранів при президенті Росії.

Посилання

• Померла льотчиця, Герой Радянського Союзу, уродженка Донбасу Надія Попова
• «Nadia Popova» — некролог в журнале The Economist
• Українці у світі^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• 27-й канал