Loading AI tools
американський письменник і журналіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пол Гелліко (англ. Paul Gallico, нар. 26 липня 1897 — пом. 15 липня 1976) — американський письменник та спортивний оглядач. Насамперед відомий як автор повісті «Білий гусак: Історія про Дюнкерк»[en], романів «Томасина: Кішка, яка думала, що була богинею» та «Пригода "Посейдона"»[en] (останній завдяки однойменній екранізації, яка здобула дві премії «Оскар»).
Пол Гелліко | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Paul Gallico | ||||
Народився | 26 липня 1897[1][2][…] Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1][3] | |||
Помер | 15 липня 1976[1][2][…] (78 років) Монако | |||
Країна | США | |||
Діяльність | журналіст, сценарист, прозаїк-романіст, письменник, дитячий письменник | |||
Alma mater | Колумбійський університет | |||
Magnum opus | Місіс Гарріс їде до Парижаd | |||
Батько | Паоло Галліко | |||
Родичі | Ludmila von Falz-Feind | |||
У шлюбі з | Virginia von Falz-Feind | |||
Автограф | ||||
| ||||
Пол Гелліко у Вікісховищі | ||||
Народився 26 липня 1897 року в Нью-Йорку, США. Син італійського концертного піаніста Паоло Гелліко та його дружини-австрійки Гортензії Ерліх. Батьки мали надію, що син піде по стопах батька і стане музикантом, однак Пол більше цікавився спортом. 1921 року закінчив Колумбійський університет. Мав досить великий зріст — 1, 90 см (6 футів та 3 дюйми) та під час навчання у виші входив до університетської команди гребців.[4][5]
Одружившись з Альвою Тейлор, дочкою колумніста в «Чикаго трибюн», 1922 року отримав можливість працювати в газеті «Нью-Йорк Дейлі Ньюс». Спочатку Гелліко змушували оглядати кінострічки, незважаючи на те, що він не любив фільми, але 1923 року його перевели до спортивного відділу, де йому, зрештою, вдалося здобути значне визнання серед своєї цільової аудиторії. Гелліко писав про те, як боксував з Джеком Демпсі, який послав його в нокаут, як грав у гольф з Боббі Джонсом, відбивав м'яча з бейсболістом Діззі Діном[en], плавав з Джонні Вайссмюллером, ганяв на автівках з Кліффом Бергере[en], здійснив фігурний політ з Аль Вільямсом та грав у теніс з Гелен Віллс. Своїми статтями насамперед намагався «вразити та захопити читача».[4]
1932 року почав публікувати свої художні твори на сторінках журналів «Сетердей Івнінг Пост» та «Емерікан Мегезін». 1936 року покинув роботу в «Дейлі Ньюс» та повністю присвятив себе письменницькій діяльності. 1938 року світ побачила книга під назвою «Прощавай, спорт», яка наче вказує на те, що Гелліко відійшов від написання статей на спортивну тематику.[6] 1941 року вийшла одна з його найвідоміших книг — повість «Білий гусак: Історія про Дюнкерк»[en], яка розповідає про те, як білий гусак супроводжував човен, на якому евакуйовували солдат з Дюнкерка.[5]
1944 року став військовим кореспондентом в журналі «Космополітан». Після війни переїхав до Англії, а згодом також проживав в Ліхтенштейні та Монако. Одружувався та розлучався чотири рази. Загалом за своє життя видав більше сорока книг та одинадцять сценаріїв. Любив домашніх тварин — вдома тримав німецького дога та двадцять три кішки. 1957 року світ побачив роман «Томасина: Кішка, яка думала, що була богинею», який розповідає про те, як кішка помирає від рук ветеринара, а потім повертається як привид, аби помститися.[5] 1969 року вийшов трилер «Пригода "Посейдона"»[en], який 1972 року успішно екранізували. Помер 17 липня 1976 року в Монако.[7]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.