![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/4c/E-ticker.jpg/640px-E-ticker.jpg&w=640&q=50)
Повне банківське резервування
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Повне банківське резервування (англ. full-reserve banking) — запропонована альтернатива частковому банківському резервуванню, за якої для значної кількості випадків банки повинні зберігати всю суму коштів вкладника у грошовій формі, придатної до негайного зняття коштів на вимогу клієнта. Кошти, депоновані клієнтами на депозитних рахунках до запитання (наприклад, на розрахункових рахунках), банки не зможуть використовувати для видачі позик, оскільки будуть зобов'язані зберігати весь депозит для задоволення потенційного розпорядження про виплату. Такі обмеження не передбачаються для депозитів, які не підлягають негайній сплаті на вимогу, наприклад, для термінових вкладів.
Повне банківське резервування пропонувалось і у минулому. Зокрема, в 1935 році група економістів, до якої входив Ірвінг Фішер, пропонувала це серед заходів для запобігання повторенню Великої депресії. Інтерес до подібних інструментів відновився після світової економічної кризи 2008 року[1].
Нині у жодній країні світу немає обов'язкового повного банківського резервування. Якщо навіть якісь банки і дотримуються подібних норм, то роблять це на власний вибір або на підставі контрактів. Хоча уряди деяких країн, таких як Ісландія та США, розглядали можливість запровадження повного резервування, щоб уникнути майбутніх фінансових криз. У 2018 році Швейцарія на референдумі відхилила Ініціативу суверенних грошей[en][2], у якій повне банківське резервування було важливим компонентом запропонованої реформи швейцарської валютної системи[3].