Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Констянтин Петрович Побєдоносцев (21 травня (2 червня) 1827, Москва — †10 (23) березня 1907, Петербург) — російський державний діяч, вищий чиновник, учений-правознавець консервативного напрямку. Був придворним наставником спадкоємців престолу Романових — майбутніх імператорів Олександра III та Миколи II, викладав їм законознавство і право. У 1880—1905 — обер-прокурор Святійшого Синоду. Вважається «сірим кардиналом» російської політики часу царювання Олександра III.
Побєдоносцев Констянтин Петрович | |
---|---|
Народився | 21 травня (2 червня) 1827 Москва |
Помер | 10 (23) березня 1907 (79 років) Петербург |
Поховання | Новодівочий цвинтар |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | правник, політик, філософ |
Відомий завдяки | правознавство |
Alma mater | Училище правознавства |
Науковий ступінь | доктор праваd |
Знання мов | російська[1] |
Заклад | Імператорський Московський університетd |
Членство | Петербурзька академія наук, Сербське вчене товариствоd (15 листопада 1892) і Сербська академія наук і мистецтв (10 (23) березня 1907) |
Посада | High Procuratord і член Державної ради Російської імперії[d] |
Конфесія | православна церква |
Батько | Petr Pobedonostsevd |
Брати, сестри | Sergey Pobedonostsevd[2] і Q4366242? |
Нагороди | |
У 1841—1846 навчався в Імператорському училищі правознавства. У 1859 захистив магістерську дисертацію «До реформ цивільного судочинства» і у 1860 був обраний професором Імператорського Московського університету кафедри цивільного права, 1862—1865 викладав в ньому. Почесний член Імператорської Академії наук з 1880 року. Почесний громадянин міста Сарапул, Удмуртія.
У квітні 1880 призначений обер-прокурором Святійшого Синоду і членом Комітету міністрів. Автор маніфеста 29 квітня 1881 «Про непорушність самодержавства», найближчий радник Олександра III. Відігравав значну роль у визначенні урядової політики в царині освіти, політики щодо національного питання і інших. Один з ініціаторів політики контрреформ. Російська історіографія вважає Побєдоносцева консерватором: у всіх своїх реформах він переслідував, перш за все, цілі охоронного характеру, прагнув до зміцнення «традицій». Був автором реформи церковно-приходської освіти, при якій, згідно з його ідеалами, учні повинні були отримувати мінімум конкретних знань, проте твердо засвоювати правила любові до Бога, Царя й Вітчизни.
З листа Обер-прокурора Св. Синода К. П. Побєдоносцева спадкоємцеві-цесаревичу Олександру Олександровичу 29 січня 1881[3]:
… Вчора увечері помер Достоєвський. Мені був він близький приятель і сумно, що немає його… Але смерть його — велика втрата і для Росії. Серед літераторів він — чи не один — був гарячим проповідником основних початків віри, народності, любові до вітчизни… Він був бідний і нічого не залишив окрім книг. Сімейство його в нужді… Ви знали і цінували завжди покійного Достоєвського за його твори, які залишаться назавжди пам'ятником великого російського таланту…
У 1901 році на Побєдоносцева було здійснено замах. Статистик губернського земства Самарського Н. К. Лаговський стріляв у Побєдоносцева 8 березня 1901 року. Був схоплений і 27 березня засуджений на 6 років каторги.
У жовтні 1905 Побєдоносцев звільнений від посади обер-прокурора Синоду і члена Комітету міністрів із залишенням на посадах члена Держради, статс-секретаря і сенатора.
Кавалер численних орденів: Св. Олександра Невського (1883, діамантові знаки до ордена — 1888), Св. Володимира 1-го ступеня (1896), Св. Андрія Первозванного (1898, діамантові знаки до ордена — 1904) і ін.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.