Плінфа
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Плі́нфа[1] (дав.-рус. плинѳа, плинѳъ, плинтъ з грец. πλίνθος — «плита»), широка та плоска випалена плитоподібна цегла, яка використовувалася при будівництві у Візантії, була нерідко основним матеріалом для будівництва конструктивних елементів будівель. Використовувалася у давньоруській храмовій архітектурі X століття — початку XIII століття. (Десятинна церква (Київ), Софійський собор (Київ, 1037), церква Спаса на Берестові (1113—25)).