Перктаріт

Перктаріт або Бертарій (†688), король лангобардів (661—662) та (671—688), син короля Аріперта I, католик, отримав владу разом з братом Годепертом, який сповідував аріанство. Він правив з Мілану, Годеперт — з Павії. Годеперт запросив допомогу герцога Беневентського Грімоальда I у війні з братом, проте герцог убив Годеперта та захопив владу у всьому королівстві. Перктаріт спочатку утік до аварського кагана Какара. Його дружина Роделінда та син Куніберт перебували у полоні в Беневенто, тому Перктаріт повернувся у свої колишні володіння з метою боротьби проти узурпатора, проте знову утік, цього разу до Франції. Коли Грімоальд підписав договір з франками, Перктаріт мав намір утекти до Англії, але Грімоальд помер.

Перктаріт
Король лангобардів
661 — 662
Співправитель:	Грімоальд I
Попередник:	Аріперт I
Спадкоємець:	Годеперт
671 — 688
Попередник:	Гарібальд
Спадкоємець:	Куніберт
Народження:	645
Смерть:	688 або 690 Павія, Міланське герцогство
Поховання:	Павія
Релігія:	католицтво
Рід:	Агілольфінгиd
Батько:	Аріперт I[1]
Шлюб:	Rodelindad
Діти:	Куніберт[1] і Vigilindad[1]
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

У 671 він повернувся з вигнання та відновив свою владу, запровадив у королівстві католицизм, проте не визнав владу папи Римського. Уклав мирний договір з Візантією та призначив Куніберта співправителем у 678. Займався будівництвом церков. Боровся проти бунту герцога Тренто Алагіза, проте був убитий внаслідок змови у 688.

Примітки

1. Lundy D. R. The Peerage

   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824

Джерела

• Jörg Jarnut, Storia dei Longobardi, Torino, Einaudi, 2002. ISBN 88-464-4085-4
• Sergio Rovagnati, I Longobardi, Milano, Xenia, 2003. ISBN 88-7273-484-3

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Перктаріт