Паризькі мирні договори (1947)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Паризька мирна конференція (29 липня — 15 жовтня 1946) завершилася підписанням Паризьких мирних договорів 10 лютого 1947. Переможці (СРСР, США, Велика Британія та Французька республіка) вели перемовини з Італією, Румунським королівством, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією.
Паризькі мирні договори | |
---|---|
Тип | мирна угода |
Підписано | 10 лютого 1947 |
Місце | Париж |
Сторони | Велика Британія, США, СРСР, Франція, Італія, Румунія, Угорщина, Болгарія і Фінляндія |
Медіафайли у Вікісховищі |
Було запропоновано з цієї статті виділити нову: Паризька мирна конференція (1946). Ця стаття може бути надто велика або логічно незв'язна, але, можливо, це варто додатково обговорити. |
Договори дозволили Італії, Румунському королівству, Угорщині, Болгарії та Фінляндії повернути собі права суверенних держав у Міжнародних відносинах і стати членами ООН.
Положення договорів стосувалися Військових репарацій, зобов'язань по відношенню до прав національних меншин і територіальних змін, включаючи кінець італійської колоніальної імперії в Африці і змін італо-югославського, угорсько-словацького, румуно-угорського, радянсько-румунського, болгаро-румунського, франко-італійського та радянсько-фінського кордонів.
Політичні положення передбачали, що підписавши повинні «вжити всіх необхідних заходів за для забезпечення всіх осіб під своєю юрисдикцією, незважаючи на расу, стать, мову і релігію, правами людини та основних свобод, включаючи свободу слова, друку та видання, релігійного культу, політичних переконань і громадських зібрань».
Громадяни, у воєнний час задіяні в партизанському русі країн-союзників, не піддавалися покаранню. Кожен уряд вживав заходів щодо запобігання відродження фашистських організацій чи будь-якої іншої «політичної, військової чи напіввійськової, чиєю метою було позбавити людей їх демократичних прав».