Палісад

Паліса́д, палісада  — «старовинна оборонна споруда у вигляді частоколу із товстих, загострених зверху колод»;^[1][2] або «ряд забитих у землю паль для укріплення укосів та насипів».^[2]

Палісад
З матеріалу	стовбур
Лексема Wikibase	Помилка Lua у Модуль:Wikidata у рядку 198: Невідомий тип сутності..
Палісад у Вікісховищі

Реконструкція оборонного палісаду

Палісад (реконструкція) і рів на колишньому римсько-германському кордоні поблизу міста Заальбург (Німеччина), I—II ст. н. е.

Палісад в кельтському селі

Класифікація

• Як невисока загорожа по краю групи густо посаджених декоративних дерев чи кущів, що як правило створювалася в парковому ансамблі, садах, використовувалась назва палісада — невеликий обгороджений садок перед будинком.^[3]

• Як фортифікаційна споруда, у вигляді стіни з колод висотою декілька метрів, закопаних або забитих в землю, з'єднаних для міцності між собою горизонтальними брусами. Кінці колод переважно були загострені і часто встановлювалися в ровах наповнених водою, на передньому нахилі валу, а у місцях природного крутого підйому — на його внутрішньому боці і становили приховану перешкоду для нападників.^[4]. Дерев'яні городні (писемний термін, яким позначали зруби, засипані землею і каменем, на відміну від порожнистих клітей) нерідко виступали назовні.^[4]

Це вертикально вбиті у землю колоди, суцільний паркан із жердин, щільний ряд забитих або закопаних вертикальних дерев'яних стовпів.^[4]

Частоколи зводили римляни навколо своїх укріплених таборів-каструмів. Як неодмінна ознака військового табору частокіл був зображений на одному з давньоримських нагородних вінків — табірному вінку (лат. corona castrensis, corona vallaris).

На Запорізькій Січі у XVIII ст. частоколами обносились паланки, у Росії і Сибіру в XVI–XIX — остроги.

Етимологія

Палісад «старовинна оборонна споруда у вигляді частоколу», палісада (значення те саме), Палісадник — «невеликий обгороджений садок перед будинком»; — російське палисад «легкий суцільний паркан із жердин; оборонна споруда у вигляді частоколу; ряд забитих у землю паль для укріплення насипів, укосів», польське palisada «палісад», чеське словенська словацьке palisáda, болгарське палиса́да, македонське палиса́д, палиса́да, сербохорватське пал́исāд (значення ті самі); — запозичення з французької мови; французьке palissade виникло з провансальського palissada (значення те саме), утвореного від palissa «частокіл», що походить від латинського palūs «кілок», пов'язаного з pango «вбиваю, втикаю; закріплюю», спорідненим з грецьким πήγνυμι «втикаю, вбиваю; скріплюю», πήγμα «скріплення, зв'язок», πήγός «міцний, сильний, могутній», давньоіндійське pajráh «товстий, міцний, дужий».^[3] Українське палісад походить від фр. palissade, що своєю чергою є похідним з провансальського palissada, утвореного від palissa («частокіл»), що зводить до лат. palūs («кілок»)^[3].

Найвідоміші палісади

Як складова частина оборонно-захисних споруд давнини, найвідоміші в історії такі палісади:

• «Германський рубіж» (лат. Limes Germanicus) — збудовані римлянами в I–III ст. вздовж Рейну і Дунаю прикордонні укріплення для захисту Римської імперії від германських племен.
• «Саксонський берег» (лат. Litus Saxonicum) — збудовані римлянами в IV ст. для захисту від кельтів дві низки кордонних укріплень вздовж обох берегів Ла-Маншу.
• На території сучасної України — Змієві вали (II ст. до н. е. — VII ст. н. е.) — 2000-кілометрова мережа земляних валів з палісадами.

Див. також

• Паркан
• Палісадник — невеличкий садок, присадок біля будинку
• Пліт

Примітки

1. Палісад // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с. ISBN 966-569-013-2 (стор.: 878) Доступ
3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3. (стор.: 267)
4. Омельчук Б. А. Деревина та камінь в оборонному будівництві Старосамбірського підгір'я у XIII—XVI ст.^{[недоступне посилання з червня 2019]} // Науковий вісник НЛТУ України Збірник науково-технічних праць [Архівовано 20 червня 2013 у Wayback Machine.]. — 2010. — Вип. 20.2. — 312 с.^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Посилання

• Палісада // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1278. — 1000 екз.
• Український тлумачний словник^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974., стор. 494

Література

• Пірко В. О. Оборонні споруди в межиріччі Дніпра і Сіверського Дінця / Український культурологічний центр. Донецьке відділення НТШ. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2007. — 176 с. — ISBN 978-966-317-011-4.