Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Палеолітична Венера — первісні статуетки жінок, які виготовляли первісні люди. Назва застосовується для окреслення фігурок оголених жінок з дуже повними формами, що пов'язані з культом родючості і походять з часів пізнього палеоліту. Поширені на територіях від Піренеїв до Уралу[1].
Перші археологічні знахідки венер датуються 1864 роком. Вони були знайдені маркізом де Вібре в Ложері-Бас, у південно-західній Франції. 1894 року Едуард П'єт у печерному житлі на території французького містечка Брассемпуі знаходить ще одну фігурку такого типу і називає її «Венерою Брассампуйською». Відома «Венера Вілендорфська» була знайдена 1908 року у покладах лесу в долині австрійського Дунаю.
У 2008 році археологи Тюбінгенського університету знайшли шість фрагментів 6-сантиметрової фігурки у печері Холе-Фельс, що у Німеччині. Звідси й назва чергової венери — «Венера із Холе-Фельсу». Висічена вона із бивня мамонта, датується 35 тисячоліттям до н. е. і вважається найдавнішою венерою.
«Венера із Тан-Тана» датується 300—500 тис. років до н. е., однак це досі не доведено.
Вчені ХХ ст,, котрі займалися вивченням цих статуеток, вважали їх ідеалами краси тогочасного суспільства, тому й охрестили ці фігурки на честь римської богині краси Венери.
Подібні пам'ятки дрібної пластики виявлені у багатьох регіонах світу. Взагалі у культурах поширений мотив оголеної жінки — невеличкі статуетки, переважно вирізьблені з мамонтової кістки, поширені на просторах Європи та Азії до Забайкалля.
Одним із видів пізньопалеолітичного мистецтва є скульптурні зображення малих форм. Здебільшого це образ жінки (також зустрічаються антропоморфні фігури без ознак статі, тварини, птахи). Ці скульптури невеликі, всього 5-12 см, вирізані із кістки чи каменю, трапляються також із бивнів мамонта, — фігурки оголеної жінки в повний ріст із складеними на животі руками.
Скульптор нехтує іншими частинами тіла, зображаючи лише суто жіноче начало — груди, стегна, живіт. Трапляються фігурки з головою, однак без промальованого обличчя.
Сама ж скульптура виготовлена так, що утворює ромб. Якщо ж навколо ромба описати коло(із центром у тому ж таки ромбі), то в окреслене коло вміщаються форми великих грудей, живота і нижніх ліній торса. Це типово для «Віллендорфської Венери» (Австрія), «Венери із Леспюг» (Франція), і «Венери із Костенок» (на Дону, Росія). Датуються ці знахідки близько 20 тис. років до н. е.[2]
Відомі дві групи таких статуеток: європейська і сибірська. У європейській групі жінку зображено із яскраво вираженими особливостями жіночого тіла: звисаючі груди, масивні стегна, випуклий живіт. Сибірська група не має таких форм. Фігурки цієї групи більш видовжені, із завуженими стегнами і плечима.
Палеолітичні венери також представлені трьома типами:
Чільне місце в мистецтві пізнього палеоліту в контексті палеолітичних венер посідає стоянка в Мізині. Фігурки звідти вирізняються своїм особливим орнаментом — саме в Мізині виявлені пам'ятки, вперше декоровані орнаментом з використанням меандру. Знайдені жіночі фігурки у Мізині оздоблені таким меандром.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.