Loading AI tools
французький художник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
П'єр-Огю́ст Ренуа́р (фр. Pierre-Auguste Renoir; 25 лютого 1841, Лімож — 3 грудня 1919) — французький художник. Представник французького імпресіонізму, що пізніше відійшов від цієї мистецької течії.
| П'єр-Огюст Ренуар | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Pierre-Auguste Renoir | ||||
 | ||||
| автопортрет Ренуара | ||||
| При народженні | фр. Pierre Auguste Renoir | |||
| Народження | 25 лютого 1841 Лімож | |||
| Смерть | 3 грудня 1919 (78 років) | |||
| Кань-сюр-Мер[1][2] (пневмонія) | ||||
| Поховання | Ессуа | |||
| Національність | француз | |||
| Країна |  Франція | |||
| Жанр | портрет пейзаж натюрморт | |||
| Навчання | Школа образотворчих мистецтв (Париж) | |||
| Діяльність | художник, скульптор, ілюстратор, художник-гравер, рисувальник, архітектурний кресляр, графік, porcelain painter | |||
| Напрямок | імпресіонізм | |||
| Роки творчості | 1864—1916 | |||
| Покровитель | Charles Lecoeurd | |||
| Вчитель | Шарль Гуно і Шарль Глейр | |||
| Відомі учні | Claude Renoird і Умехара Рюдзабуро | |||
| Член | Ліга французької батьківщини | |||
| Твори | Дівчини у чорномуd, Дві сестри (на терасі)d, Ложа[d], Сніданок веслярівd і Жабник | |||
| У шлюбі з | Aline Charigotd | |||
| Діти | П'єр Ренуар, Жан Ренуар[3], Claude Renoird, Lucienne Bissond і Jeanne Tréhotd | |||
| Учасник | французько-прусська війна | |||
| Роботи в колекції | Музей Бойманса - ван Бенінгена, галерея Бельведер, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва[d], Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd, Палац витончених мистецтв[4], Колекція Фріка[5], Музей мистецтва Метрополітен, Музей витончених мистецтв, Oklahoma City Museum of Artd, Культурний фонд Еми Гордон Клабінd, Civic Museums of Bresciad, MASI Luganod, Музей Креллер-Мюллер, Krannert Art Museumd, National Museum of Fine Arts of Algiersd, Sheffield Galleries and Museums Trustd, Aberdeen Art Galleryd, Saarland Museumd, Художній музей Базеля, Library-museum of the Comédie-Françaised, Вілла Ефруссі де Ротшильд, Музей Галуста Гюльбенкяна, Museum of the History of Franced, Національні галереї Шотландіїd, Bristol City Museum and Art Galleryd, Davis Museum and Cultural Centerd, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Музей д'Орсе, Santa Barbara Museum of Artd, Художній музей Фогга[d], Гарвардський художній музей, Museum of Modern Art, Ibarakid, Chrysler Museum of Artd, Museum of Modern Art, Saitamad, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Mie Prefectural Art Museumd, MuMa Museum of modern art André Malrauxd, Нова гліптотека Карлсберга, Galleria d'arte moderna di Milanod, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Художній музей Джорджіїd, Національна галерея Ірландії, Hiroshima Museum of Artd, Художній музей Сент-Луїса, Pola Museum of Artd, Tokyo Fuji Art Museumd, Des Moines Art Centerd, Fred Jones Jr. Museum of Artd, Columbus Museum of Artd, New Orleans Museum of Artd, MASI Luganod, Arkansas Museum of Fine Artsd, Fondation Bembergd, Mead Art Museumd, Mohamed Mahmoud Khalil Museumd, Portland Museum of Artd, Художній музей Вірджинії, Tacoma Art Museumd, Haggin Museumd, Michele & Donald D'Amour Museum of Fine Artsd, Манчестерська художня галереяd, Вустерський музей мистецтв, Далласький музей мистецтв, Southampton City Art Galleryd, The New Art Gallery Walsalld, Ашмолеан музей, William Morris Galleryd, musée Albert Andréd, Ліонський музей красних мистецтв, Музей мистецтв, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Музей образотворчих мистецтв, Zambaccian Museumd, Гамбурзька картинна галерея, St. Gallen museum of artd, Musée des beaux-arts de La Chaux-de-Fondsd, Yamazaki Mazak Museum of Artd, Murauchi Art Museumd, Художня галерея Південної Австралії, Villa Florad, Ikeda Museum of 20th Century Artd, Flint Institute of Artsd, University of Iowa Stanley Museum of Artd, Музей Ізраїлю, Rose Art Museumd, Vanderbilt Museum of Artd, Інститут мистецтв Кларкаd, Національний музей Сербії, Музей мистецтв Толедо, Балтиморський музей мистецтв, Музей Мармоттан-Моне, Портландський мистецький музей, Музей витончених мистецтв Парижаd, Музей Соумаяd, Ам Ремерхольцd, Ермітаж, Dublin City Gallery The Hugh Laned, Courtauld Galleryd, Phillips Collectiond, Музей мистецтв Філадельфії, Музей Фолькванг, Музей Вальрафа-Ріхарца, Musée des Beaux-Arts et d'Archéologie de Besançond, Національний музей сучасного мистецтва, Музей Ґренобляd, Foundation E.G. Bührle Collectiond, Музей образотворчих мистецтв, Національна галерея, Музей мистецтва Сан-Паулу, Ordrupgaardd, Музей Пікассо, Amgueddfa Cymru – Museum Walesd, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), musée Renoird, Художня галерея і музей Келвінгроув, Клівлендський музей мистецтв, Монреальський музей красних мистецтв, Альбертіна, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Бруклінський музей, Музей Соломона Гуггенгайма, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Національна галерея, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей сучасного мистецтва, Музей Фіцвільяма, Національний музей у Варшаві, Музей скульптур просто неба Мідделгейм, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей образотворчого мистецтва[6], Фонд Барнса, Ohara Museum of Artd, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Баварські державні колекції картин, Музей мистецтв Карнегіd, Rijksmuseum Twenthed, Галерея мистецтв Коркоран, Музей мистецтв Цинциннаті, Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, Художня галерея Єльського університету, Королівські музеї витончених мистецтв[7], Міський музей (Амстердам)[8], Музей образотворчих мистецтв, Нантський музей образотворчого мистецтва, Kreeger Museumd, Berkeley Art Museum and Pacific Film Archived, Гетеборзький художній музей, Fondazione Magnani-Roccad, Civic Gallery of Modern and Contemporary Artd, Hungarian National Galleryd, McNay Art Museumd, Museum of Fine Arts of Reimsd, Женевський музей мистецтва і історії, Museum Langmatt Sidney and Jenny Brown Foundationd, Художня галерея Йослинd, San Diego Museum of Artd, Художній музей Мілвокі, Музей Унтерлінден, Menard Art Museumd, Dumbarton Oaksd, Тель-Авівський музей мистецтв, Museum van Bommel van Damd, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Руанський музей образотворчого мистецтва, Morohashi Museum of Modern Artd, Денверський художній музей, Музей Родена, Детройтський інститут мистецтв, Державні художні зібрання Дрездена, Barber Institute of Fine Artsd, Художній музей Крокера, Dixon Gallery and Gardensd, Huntington Museum of Artd, Jule Collins Smith Museum of Fine Artd, Kunsthaus Zürichd, Kunsthalle Mannheimd, Allen Memorial Art Museumd, University of Arizona Museum of Artd, Museum of John Paul II Collectiond, The Museum of Modern Art, Gunmad, Kasama Nichidō Museum of Artd, The Hyde Collectiond, Rhode Island School of Design Museumd, Rosengart Collectiond, Sompo Museum of Artd, Princeton University Art Museumd, Smith College Museum of Artd, Artizon Museumd, Стара національна галерея, Kawamura Memorial DIC Museum of Artd, Memorial Art Galleryd, Музей Нортона Саймона, Uehara Museum of Modern Artd, Museum Barberinid, Державна картинна галерея (Карлсруе), Botero Museumd, Pinacoteca Giovanni e Marella Agnellid, Museum of Diepped, Musée d'Art et d'Histoired, Художній музей, Landesmuseum Hannoverd, Musée du Petit Palaisd, Музей мистецтва Нортона, Музей Карла Ернста Остхауса, Nakata Museumd, Kubosō Memorial Museum of Artsd, Building of the Winterthur Museum of Artd, Бременська картинна галерея, Художня галерея Онтаріо, Гай (музей мистецтва), Лувр Абу-Дабі, Musée de l'Évêché de Limogesd, Musée de la Chartreuse de Douaid, Design Museum Den Boschd[9], Print Collectiond[10], Von der Heydt Museumd, Музей мистецтв Фенікса, Arp Museum Bahnhof Rolandseckd, Kitakyushu Municipal Museum of Artd, Kumamoto Prefectural Museum of Artd, Kagoshima City Museum of Artd, Cantonal Museum of Fine Artsd, Queensland Art Gallery & Gallery of Modern Artd, Otaru Art Based, Музей сучасного мистецтва, Victoria Gallery & Museumd і Ulster Museumd | |||
| Нагороди |    | |||
| Автограф |  | |||
|
| ||||
 П'єр-Огюст Ренуар у Вікісховищі | ||||
Народився 25 лютого 1841 в Ліможі, розташованому на півдні Центральної Франції. Був шостою дитиною небагатого кравця на ім'я Леонар та його дружини, Маргарити Мерле.
У 1844 Ренуари перебралися в Париж, де підліток Огюст влаштувався у церковний хор при великому соборі Сен-Есташ. У нього виявився настільки чудовий голос, що регент хору Шарль Гуно, намагався переконати батьків хлопчика віддати його учитися музиці і співу. Однак крім цього у Огюста проявилися художні здібності. Бідність родини спонукала хлопця в 13 років допомагати родині, влаштувавшись до майстра, у якого навчився розписувати порцелянові тарілки квітами. До 19 років Огюст піднявся до підмайстра, який розмальовував ширми, завіси, шафи. Вечорами Огюст відвідував школу живопису. Життя в Парижі подарувало йому знайомство з музеєм Лувр. Відсутність доброї освіти юнак мимоволі компенсував копіюванням картин Лувра, які теж продавав.
Згодом він, скалічений бідністю, вигадав для себе «теорію поплавка»[11]. Відсутність доброї освіти, що спотворила його свідомість, викинула геть із його теорії поплавка усе героїчне і прагнення копіювати поведінку шляхетних персонажів книжок. Ренуар порівнював себе з поплавком, котрого несе потік. Ніякого спротиву чи руху проти потоку[11]. Міщанська свідомість Ренуара обмежила і його поведінку, і його смаки, котрі не йшли далі прагнень заробити і витратитися на задоволення. Саме через це Ренуар так залюбки писатиме натюрморти та сценки з їжею, обідом в кафе чи в родині, в сільській корчмі. Серед цих композицій — «В корчмі», (1866), Національний музей Стокгольм, «Обід», (1879), Фонд Барнса, Університет Лінкольн, Меріон, США, «Після обіду», (1879), Штеделівський художній інститут, «Сніданок в солом'яних брилях», (1881), колекція Філіпс, США, нарешті пізній твір «Обідня пора у Берневалі», (1898), можливо найкраща картина побутового жанру в творчості митця.
Він відмовився від сюжетів в картинах, а всі пізні твори — спрощена художня продукція, невеликі картини на невибагливі смаки з безкінечними жінками і неприхованою еротикою. Ця безсюжетна продукція — експлуатація власної популярності і аби сподобатись споживачу.
З 1861 він учень майстерні художника Шарля Глейра, що походив з Швейцарії. Ренуар почав підготовку до іспитів в Школу красних мистецтв. Серед учнів Глейра на той час — Фредерік Базіль, Клод Моне, Альфред Сіслей.
Особливо добрі стосунки склалися у Ренуара з Фредеріком Базілєм. Той походив з заможної родини і ні в чому не був схожим на бідняка Ренуара. Серед приятелів Ренуара — Фредерік був єдиним, хто мав справжню художню майстерню. Особа доброзичлива, Фредерік Базіль фінансово підтримував приятелів, дозволивши працювати в своїй майстерні Клоду Моне і Ренуару. Серед перших портретів, що створив Фредерік Базіль, і портрет Ренуара, як свідоцтво їх молодої дружби.
У 1865, в домі свого товариша, художника Жюля Ле Кера, він познайомився з 16-річною дівчиною Лізою Трео, яка незабаром стала коханкою Ренуара та його улюбленою моделлю. Саме Ліза була моделлю для картин " Ліза з парасолькою ", «Алжирська жінка», «Купання», «Літо». Не схильний до одруження Ренуар не міг узяти шлюб ще й через невизнання. Охолодженню стосунків сприяли і війна (Франко-прусська), і мобілізація Ренуара — той відбув у піхотний батальйон. Демобілізація художника з армії у 1871 році стосунки не покращила. Їх зв'язок тривав до 1872 р., коли Ліза залишила Ренуара і вийшла заміж за іншого.
Війна принесла ще одну втрату — загинув Фредерік Базіль у віці 28 років. А Французько-прусська війна закінчилася нищівною поразкою Франції.
Ренуар вперше пізнав смак успіху в 1864 р., коли одна з його картин пройшла суворий відбір і була виставлена на Паризькому Салоні, щорічній державній художній виставці. Проте, декілька інших картин Ренуара відбір прискіпливої комісії не пройшли. І ображений художник почав виставляти свої картини в так званому «Салоні невизнаних».
У 1873 познайомився з маршаном (продавцем картин) на ім'я Поль Дюран-Рюель. Багатий Дюран-Рюель замовив декілька портретів художнику і ті сподобались. Відчуваючи свою залежність від Дюран-Рюеля, Ренуар, малюючи ці портрети, зупинився на межі замаскованих компліментів і подяки художника, якому було приємна увага комерсанта. Поль Дюран-Рюель почав цікавитися творами імпресіоністів взагалі і купувати їх. Невизнання імпресіоністів у Франції його мало бентежило. Саме Дюран-Рюель розпочав продаж картин імпресіоністів за кордон, що сприяло виникненню цікавих збірок імпресіоністів у Великій Британії, США, Росії.
Потяг свої жадібні руки до картин Ренуара і маршан Амбруаз Воллар. Ренуар малював і його. Але не схильний до створення психологічно насичених портретів Ренуар не розкрив хижацьку натуру Воллара, створивши декоративні портрети на зразок «Воллар в костюмі тореадора», «Воллар в червоній хустці».
У 1890 одружився з Аліною Шаріго, з якою познайомився десятьма роками раніше, коли та була 21-річною швачкою. У них вже був син, П'єр, що народився в 1885 році, а після весілля у них з'явилися ще двоє синів — Жан, що народився в 1894 році, і Клод (відомий як «Коко»), що народився в 1901 і став однією з найулюбленіших моделей батька. До того часу, коли остаточно склалася його родина, Ренуар досяг успіху і слави, був визнаний одним із провідних художників Франції і встиг отримати від держави звання кавалера Почесного легіону.
Близько 1892 почав хворіти на ревматичний артрит. У 1907 р. він переїхав у тепліший клімат до містечка Кань-сюр-Мер, ближче до середземноморського узбережжя.
Особисте щастя і професійний успіх Ренуара були затьмарені його хворобою. Після нападу паралічу, що стався в 1912 році, Ренуар був прикутий до інвалідного крісла, однак продовжував писати: доглядальниця вкладала пензля йому між пальців.
В останні роки життя Ренуар здобув славу і загальне визнання. В 1917 р., коли його «Парасольки» були виставлені у Лондонській Національній галереї, сотні британських художників і просто прихильників живопису надіслали йому вітання, в якому йшлося: «З того моменту, як ваша картина була вивішена в одному ряду з роботами старих майстрів, ми відчули радість від того, що наш сучасник посів належне йому місце в європейському живопису». Картина Ренуара виставлялася також у Луврі, і в серпні 1919 року художник в останній раз відвідав Париж, щоб поглянути на неї.
Третього грудня 1919 року П'єр Огюст Ренуар помер в містечку Кань-сюр-Мер від запалення легенів у віці 78 років. Похований у Ессуа.
На честь Ренуара названо:
.jpg)
.jpg)
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
