Особа (мовознавство)
граматична категорія / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Особа — граматична категорія, яка виражає відношення учасників описуваної ситуації та учасників мовленнєвого акту (мовця і слухача). У мовознавстві особа — це граматична відмінність між дейктичними посиланнями на учасника або учасників події.
Особою зазвичай визначається набір займенників у мові. У більшості мов виокремлюються три особи[1]:
- Перша особа — мовець або група, до якої він належить: я (однина), ми (множина).
- Друга особа — той, хто слухає, або група, до якої він належить: ти (однина), ви (множина).
- Третя особа — той, який не є ні мовцем, ні слухачем, сторонній: він, вона, воно (однина), вони (множина).
Роман Якобсон відніс особу до так званих «шифтерних» категорій — тобто таких, значення яких залежить не тільки від описуваної ситуації, а й від ситуації говоріння. Дійсно, значення першої особи однини — учасник, що збігається з тим, хто говорить; відповідно, під час спілкування референт[en] першої особи постійно змінюватиметься.
Категорія особи притаманна насамперед особовим і присвійним займенникам. У багатьох мовах існує й узгодження дієслова за особою. Серед рідкісних випадків — категорія особи у прийменників (кельтські, семітські мови).