Олівер Стоун
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ві́льям О́лівер Сто́ун (англ. William Oliver Stone; нар. 15 вересня 1946, Нью-Йорк, США) — американський кінорежисер, проросійський пропагандист, сценарист та продюсер художніх та «історично-документальних» фільмів.
Олівер Стоун | |
---|---|
Oliver Stone | |
Олівер Стоун на 66-му Венеціанському кінофестивалі 2009 року | |
Ім'я при народженні | Вільям Олівер Стоун |
Дата народження | 15 вересня 1946(1946-09-15) (77 років) |
Місце народження | Нью-Йорк, США |
Громадянство | США |
Релігія | буддизм і Єпископальна церква |
Alma mater | Школа мистецтв Тіша, Trinity Schoold, The Hill Schoold, Єльський університет і Saybrook Colleged |
Професія | кінорежисер, сценарист, продюсер |
Кар'єра | 1971 — наші дні |
Членство | Writers Guild of America Westd |
Magnum opus | Gina Montanad |
Нагороди | зірка на голлівудській Алеї слави[d] Dallas-Fort Worth Film Critics Association Award for Best Directord (1991) Гран-прі журі Венеційського міжнародного кінофестивалю (1994) |
IMDb | ID 0000231 |
oliverstone.com | |
Олівер Стоун у Вікісховищі |
Стоун отримав премію «Оскар» за найкращий адаптований сценарій як сценарист «Опівнічного експреса» (1978) і сценарист рімейку фільму «Обличчя зі шрамом» (1983). Стоун став відомим як сценарист і режисер військової драми «Взвод» (1986), яка отримала премію «Оскар» за найкращу режисерську роботу та найкращий фільм. Він продовжив серіал фільмами «Народжений четвертого липня» (1989), за який Стоун отримав свій другий «Оскар» за режисерську роботу, і «Небо і земля» (1993). Інші роботи Стоуна включають драму про громадянську війну в Сальвадорі «Сальвадор» (1986); фінансова драма «Волл-стріт» (1987) та її продовження «Волл-стріт: гроші не сплять» (2010); біографічний фільм Джима Моррісона «Двері» (1991); сатиричний чорний комедійний кримінальний фільм «Природжені вбивці» (1994); трилогія фільмів про американське президентство: «Джон Ф. Кеннеді. Постріли в Далласі» (1991), «Ніксон» (1995) і «Дабл ю» (2008); і Сноуден (2016).
Відомий своєю схильністю до конспірологічних теорій[1], та прихильністю до диктаторських режимів або персональною дружбою з такими відомими тиранами та деспотами як брати Фідель та Рауль Кастро, Уго Чавес, Ево Моралес та Володимир Путін. Він часто критикував американську зовнішню політику, яку він вважає рушійною силою націоналістичних та імперіалістичних програм.