Ока (притока Ангари)

|оригінальна_назва=

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ока.

Ока
Річка Ока
Річка Ока на схемі басейну Ангари
55°30′55″ пн. ш. 102°20′54″ сх. д.
Витік	Окинське озеро, Окинське плато, (Східний Саян)[1]
• координати	51°55′1″ пн. ш. 100°39′49″ сх. д.
• висота, м	1944 м [1]
Гирло	Братське водосховище, Ангара (за 1135 км від гирла Ангари) [2]
• координати	55°31′48″ пн. ш. 102°20′43″ сх. д.
• висота, м	401,7 м [2]
Похил, м/км	2,45 м/км
Басейн	Ангара → Єнісей → Карське море → Північний Льодовитий океан
Країни:	Росія, • Бурятія, •• Окинський аймак • Іркутська область, •• Заларинський район, •• Зиминський район, •• Куйтунський район, •• Братський район
Прирічкові країни:	Росія
Регіон	Іркутська область
Довжина	630 км [3][4]
Площа басейну:	34000 км² [3][4]
Середньорічний стік	270 м³/с (за 36 км від гирла) [5]
Притоки:	Zhombolokd, Tissad і Zimad
Медіафайли у Вікісховищі

Ока, (бур. Аха гол) — річка в Азії, у південно-західній частині Східного Сибіру, протікає територією Бурятії та Іркутської області Росії. Ліва притока Ангари^[3]. Належить до водного басейну річки Єнісей → Карського моря.

Географія

Витік річки Оки починається з невеликого озера Окинське, на Окинському плато у Східних Саянах, за 23 км північ від найвищої гори Східних Саян Мунку-Сардык (3491 м), на висоті близько 1944 м над рівнем моря. Тече територією Бурятії та Іркутської області, спочатку в міжгірській улоговині, потім у вузькій долині, перетинає Саянський хребет, утворюючи пороги третьої та четвертої категорії складності. Нижня течія розташована на Іркутсько-Черемхівській рівнині. Впадає у Братське водосховище Ангари, підпір від якого поширюється більш ніж на 300 км від природного русла річки.

Спочатку річка, в основному тече на північ — північний захід, в районі улусу Хара-Хужир — повертає на північний схід, та у звивистому руслі впадає в затоку Ока, яка через кілька десятків кілометрів вливається в Братське водосховище (55°31′48″ пн. ш. 102°20′43″ сх. д.), навпроти закинутого поселення Омський, на висоті в 401,7 м над рівнем моря, за іншими даними поблизу села Большеокинського (55°43′39.34″ пн. ш. 101°49′24.68″ сх. д.)^[6]. У нижній течії ширина русла річки доходить до 200—230 метрів, при глибині до 5,0 метри і швидкості потоку — до 1,4 м/с. Ширина затоки Ока, вище поселення Омського доходить до 5-ти кілометрів, а між Омським і селом Большеокинським — до 17 км.

Довжина річки — 630 км. Від витоку річки Оки до природного русла Ангари, довжина річки становила б понад 900 км. Площа басейну — 34000 км². Повне падіння рівня русла річки, від витоку до гирла, становить 1542 м, що відповідає середньому похилу русла — 2,45 м/км.

Сплав по Оці і її притоках — популярний маршрут у туристів-водників. Судноплавна у пониззі.

Гідрологія

Живлення річки змішане: снігове, дощове та підземне, з перевагою дощового. Замерзає в кінці жовтня — початку листопада, розкривається в кінці квітня — початку травня. Повінь влітку з високими дощовими паводками^[4].

Середньорічна витрата води за період спостереження протягом неповних 29 років (1962–1990) на станції в селі Усть-Када, за 36 км від гирла, становила 270 м³/с^[5] для водного басейну 33400 км², що відповідає 98 % від загальної площі басейну річки, яка становить 34000 км². Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 255,18 міліметри на рік, яка є доволі великим значенням^[5].

За період спостереження встановлено, що мінімальний середньомісячний стік становив 32,65 м³/с (у березні), що відповідає 4,7 % максимального середньомісячного стоку, який відбувається у липні місяці та становить майже — 700,3 м³/с і вказує на доволі велику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 19,1 м³/с (у межень лютого 1976 року), а абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) — 1340 м³/с (в період повені липня 1984 року)^[5].

Показники середньомісячної витрати води річки: Ока
за 29 років спостереження (1962-1990) на станції: в с. Усть-Када (за 36 км від гирла), м³/с:

Джерело: Oka At Ust'-Kada (англ.) . на R-ArcticNET. Процитовано 21-12-2016.

Притоки

Сама річка Ока приймає понад шість десятків приток, довжиною понад 10 км, ще понад півтора десятка впадає в затоку Ока. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 18, з них понад 100 км — 8 (від витоку до гирла):^[7][8]

Назва притоки	Довжина, (км)	Площа водозбірного басейну, (км²)	Відстань від гирла р. Оки, (км)	Витрата води, (м³/с)
→ Хоре	55		597
→ Боксон (Урдо-Боксон)	50		587
← Сорок	58		557
→ Диби (Дви)	100	1510	519
→ Тисса	117	3020	501
→ Сенца	65		485
→ Жом-Болок	50		466
→ Хойто-Ока	108	2430	372
← Урда-Ока	67		371
← Тагна (Хор-Тагна)	158	2550	178
→ Зима	207	4460	139
→ Кимильтей	141	3220	92
→ Ія	484	18100	76	150,17 (119 км)
← Буря	77	813	69
→ Алка	93	989	62
Затока Ока
→ Чама	58
← Уда (Пряма Уда)	55	692
← Оса	113	1820

Населенні пункти

Басейн і береги річки малонаселені, з густотою заселення від 0,2 осіб/км² у верхів'ї, до 3,6 осіб/км² в середній течії і 1,7 осіб/км² у пониззі. На берегах розташовано до чотирьох десятків населених пунктів, найбільші з яких — село Орлик (2555 осіб, 2010), місто Зима (31 283 особи, 2016), місто Саянськ (38 957 осіб, 2016), села Уян (1097 осіб, 2012) та Барлук (1104 особи, 2012), частина з яких нежилі, споруди зимників та мисливські будиночки (від витоку до гирла): селища Усть-Хоре (нежиле), Усть-Боксон, улуси Сорок, Хурга, село Орлик, улус Хара-Хужир, села Саяни, Хужир, улус Алаг-Шулун, населені пункти Правий Сарам (нежиле), Лівий Сарам, Бахвалово (нежиле), Верхньоокинський, Окинські Сачки (нежиле), села Масляногорськ, Новолітники, Тагна, Покровка, місто Зима, нп Ока-2, села Ухтуй, Нори, Мордино, Підгорна, місто Саянськ, села Перевоз, Баргадай, Уян, Красний Яр, Усть-Када, Нова Када, Барлук, селища Окинський, село Заваль, селище Панагино, Наратай, Туковський (нежиле), Октябрськ, Тинкоб.

Острови

Русло Оки, особливо у пониззі, всіяне великою кількістю островів, найбільші із них (від витоку до гирла): Кулгунай (2,3 км²), Шехолай (7,5 км²), Коний (1,8 км²), Черемховий Куст (2,7 км²), Брюшина (3 км²), Калачов (0,8 км²), Отай (6,5 км²), Прорва (1,7 км²), Вел. Бударейський (0,9 км²), Толстяк (1,1 км²), Домашній (0,51 км²), Листвяничний (0,65 км²), Каштак (0,5 км²), Абрамик (0,46 км²), Солдатик (0,2 км²), о-ви Листвяничні (0,5 км²), о-ви Матюшкин та Парфенов (0,2+0,1 км²), Таловик (0,55 км²)^[9].

Див. також

• Найдовші річки Росії

Примітки

1. Аркуш карти M-47-05 Ханх. Масштаб: 1 : 200 000. Видання 1984 р., витік р. Оки, квадрат: 12х52
2. Аркуш карти N-48-013 Тинкоб. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1986 р., гирло р. Оки, квадрат: 32х58
3. Річка Ока / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
4. Річка Ока // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
5. Oka At Ust'-Kada (англ.) . на R-ArcticNET. Процитовано 26-12-2016.
6. Аркуш карти N-47-06. Масштаб: 1 : 200 000.
7. Дані державного водного реєстру Російської Федерації (рос.)
8. Валідатор водних об'єктів річки Оки. [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.] Процитовано: 15-12-2016 (рос.)
9. Космознімки. Супутникова карта Росії

Посилання

• Портал «Географія»

• Річка Ока // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
• Річка Ока / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
• Maps for the world / Карти всього світу (рос.)

Ліві притоки Ангари
→ → Кітой →	→ Ока →	→ Ія → →