Невидима інвалідність
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Невидима інвалідність, також відома як прихована або невидима вада або порушення — це такий тип інвалідності, який не відразу стає помітним. Як правило, це хронічні захворювання та стани, які значно погіршують нормальну повсякденну діяльність.
Наприклад, деякі люди з вадами зору чи слуху, які не носять спеціальних окулярів чи слухових апаратів, або користуються непомітними слуховими апаратами, можуть не мати очевидних рис інвалідності. Деякі люди з втратою зору можуть носити контактні лінзи.
Невидимі порушення можуть також включати проблеми з рухливістю, як-от хронічний біль у спині, проблеми із суглобами або хронічний біль. Люди з такими порушеннями можуть не користуватися допоміжними засобами для пересування, тому що тяжкість болю або рівень рухливості може змінюватися день у день.
Психічні розлади або захворювання, такі як СПАУ, депресія, тривога, залежність, дислексія, аутизм або шизофренія, також класифікуються як невидимі вади, оскільки вони зазвичай не виявляються відразу.
96 % людей з хронічними захворюваннями мають невидиму інвалідність. За оцінками, 1 з 10 американців живе з невидимою інвалідністю[1]. Це число, ймовірно, найвище в усьому світі, оскільки 80 % усіх людей з інвалідністю живуть у країнах, що розвиваються[2].