![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/21/Bi_with_two_dragons_and_grain_pattern.jpg/640px-Bi_with_two_dragons_and_grain_pattern.jpg&w=640&q=50)
Небесний мандат
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Небесний мандат (кит. трад.: 天命; піньїнь: Tiānmìng; Вейд-Джайлз: T'ien-ming; палл. Тяньмін; букв. Воля небес) — одне з центральних понять традиційної китайської політичної культури, що використовується як джерело легітимації правлячої династії. Широко відоме починаючи з епохи Чжоу, XI ст. до н. е. Приблизно через сто років (правління Му-вана, 976 - 922 до н. е.) в Чжоу набуває широкого поширення термін «Син Неба »(天子), який використовується щодо держателя мандата.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/21/Bi_with_two_dragons_and_grain_pattern.jpg/640px-Bi_with_two_dragons_and_grain_pattern.jpg)
Правлячий дім мав монопольний зв'язок з Небом, володіючи «небесною довірою», заслужену шляхом накопичення чесноти де. Втрата чесноти трактувалася традиційною конфуціанською історіографією як основна причина втрати влади. Тому в класичній літературі Китаю засновники нової династії неодмінно постають носіями чесноти, а падіння династії зв'язується з моральним розкладанням правителя, який призвів до втрати мандата.
Втрата Небесного мандата представлялася подією космічного значення: її зображували супроводжуваною катаклізмами і чудесами.
Згідно з «Менцзи», аморальність правителя могла стати приводом його повалення, тобто, благовоління Неба не вважалося вічним. Не всім правителям подобалася ця концепція, а засновник династії Мін імператор Хун'у навіть вилучив відповідні місця з трактату. Після його смерті цілісність тексту була відновлена.