Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Національна іранська нафтова компанія (англ. National Iranian Oil Company, NIOC)— іранська державна нафтогазова компанія, заснована в 1948[1]. Держава володіє 100 % акцій компанії. Є третьою за розміром нафтогазовою компанією світу після Saudi Aramco (Саудівська Аравія) й Газпрому (Росія)[2][3].
| перс. شرکت ملّی نفت ایران NIOC | |
|---|---|
 | |
 | |
| Тип | бізнес нафтова компанія[d] підприємство і публічна компанія |
| Організаційно-правова форма господарювання | публічна компанія |
| Галузь | нафтова промисловість |
| Лістинг на біржі | Tehran Stock Exchanged |
| Засновано | 30 квітня 1951 |
| Засновник(и) | Мохаммед Мосаддик |
| Штаб-квартира | Тегеран |
| Продукція | нафтохімічний продукт |
| Виторг | 51 000 000 000 $ (2007) |
| Дочірні компанії | Iranian Offshore Oil Companyd |
| en.nioc.ir/Portal/Home/ | |
 Національна іранська нафтова компанія у Вікісховищі | |
NIOC та її дочірні підприємства ексклюзивно ведуть розвідку, видобуток, транспортування, переробку й експорт нафти й природного газу в Ірані. Поточні можливості видобутку NIOC оцінюються в понад 4 мільйони барелів нафти й понад 500 мільйонів кубометрів газу на добу.
У 1901 Мозаффар ед-Дін-шах надав британському підприємцю Вільяму д'Арсі концесію на пошук нафти, природного газу, асфальту й бітуму по всій країні, виключаючи п'ять північних областей і провінцій, що межували з Росією[4]. Перше нафтове родовище в Ірані (та на всьому Близькому Сході) було відкрито у травні 1908 року, коли британці вже збирались припинити роботи в країні[5][6]
У квітні 1909 засновано Англо-перську нафтову компанію (АПНК).
Влітку 1914 за наполяганням Вінстона Черчилля, який на той час був першим лордом Адміралтейства. Уряд Великої Британії став основним акціонером АПНК[7]. 1923 року компанія придбала ексклюзивні права на розробку нафти в Ірані[8].
27 листопада 1932 міністерство фінансів Ірану денонсувало концесію.
У квітні 1933 в результаті тиску Реза Шах Пахлаві розпорядився підписати нову концесійну угоду до 31 грудня 1993, в результаті якої АПНК зміцнила своє монопольне право на розробку нафтових родовищ на південному заході Ірану[9].
У 1935 АПНК перейменована на Англо-іранську нафтову компанію (АІНК).
У 1950 акціонерами АІНК були: уряд Великої Британії (56 %), «Burma Oil Company» (22 %), приватні інвестори (22 %)[10].
Навесні 1951 після масових демонстрацій і страйків іранців на користь націоналізації нафтової промисловості країни й ліквідації концесії АІНК парламент Ірану ухвалив закони про націоналізацію нафтової промисловості країни шляхом передачі всіх активів АІНК на користь NIOC, яку було засновано в 1948[11]. АІНК відкликала весь свій менеджмент та інженерно-технічний персонал, а також ініціювала серед компаній-учасниць нафтового картелю (Exxon, Gulf Oil, Texaco, Mobil, Chevron, Royal Dutch Shell — так звані «Сім сестер») загальне ембарго на імпорт іранської нафти[12]. Уряд Великої Британії, що був основним акціонером АІНК, здійснив спробу оскаржити націоналізацію в міжнародному суді в Гаазі[13] і спільно з Вашингтоном організував економічну блокаду Ірану.
У серпні 1953 на тлі економічної кризи та послаблення внутрішньополітичних позицій уряду Мосаддика спецслужби Британії та США організували державний переворот в Ірані, насильницьке усунення прем'єр-міністра Мосаддика від влади (так звана «Операція Аякс») й повернення до країни шаха Мохаммеда Рези Пахлаві[14].
9 квітня 1954 в Лондоні підписано меморандум про взаєморозуміння щодо утворення міжнародного консорціуму «Iranian Oil Participants Ltd.» («IOP») для розробки родовищ іранської нафти. Відповідно до меморандуму долі в консорціумі були розподілені таким чином: 40 % в консорціумі отримала АІНК, 40 % — п'ятірка американських нафтових компаній (Gulf Oil, Socal, Esso, Socony, Texaco), 14 % — англо-ныдерландська Shell, 6 % — французька компанія Compagnie Francaise de Petroles[15]. Від того моменту за NIOC залишалось керівництво родовищем «Naft-e šāh» і НПЗ «Kermānšāh», а також розподільна мережа всередині країни[16].
1 листопада 1954 АІНК перейменована на «British Petroleum Company».
«IOP» продовжував діяльність до Ісламської революції 1979. Новий режим аятоли Хомейні конфіскував усю власність консорціуму в Ірані. Після запровадження американських санкцій Іран офіційно відмовився від експорту нафти до США. Однак неофіційно торгівля тривала за посередництва швейцарського нафтотрейдера Marc Rich + Co.
Станом на 2008 до сфери діяльності NIOC входили такі родовища:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
