Науковий закон

Науко́вий зако́н — вербальне та/або математично виражене твердження, що має докази (на відміну від аксіоми), яке описує співвідношення, зв'язки між різними науковими поняттями, встановлені шляхом індукції або дедукції, і визнане на даному етапі науковим співтовариством таким, що узгоджується з іншими науковими законами. Неперевірене наукове твердження, припущення або здогад називають гіпотезою.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Закон.

Науковий закон
Тема вивчення/дослідження	природні явища
Науковий закон у Вікісховищі

Науковий закон — об'єктивний, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності; закономірність. Існують три основні групи законів:

• специфічні (частинні), наприклад, закон додавання швидкостей у механіці;

• загальні для великих груп явищ, наприклад, закон збереження та перетворення енергії;
• загальні або універсальні.

Закономірності можуть описуватися аналітичними та емпіричними рівняннями.

Див. також

Закономірність Гіпотеза Теорія Теорема Апорія

Лема Аксіома Евристика Модель

Принцип Правило Ефект (наприклад, Ефект Доплера) Закон природи Загальний зв'язок явищ

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

• Коротаев А. В., Малков А. С., Халтурина Д. А. Законы истории. Математическое моделирование развития Мир-Системы. Демография, экономика, культура. 2-е изд. М.: УРСС, 2007.
• Скворцов Г. Е. Система законов природы. Петрополис. 2004. 116 с.
• Введение энциклопедии «Природа науки» на сайте Элементы — обсуждается использование терминов закон, теория, гипотеза и т.п.