Насильство проти жінок в Україні

Насильство проти жінок в Україні — вкорінена соціальна проблема, як і в більшості країн світу. За звітом ООН від 2013 року, близько 45 % населення України зазнає насильства: фізичного, сексуального чи психологічного, і більшість з них — жінки.^[1] За даними Українського тижня, лише близько 5 % постраждалих повідомляють про насильство нацполіції. На початку 2020 року в Україні майже не було притулків для жінок. Анексія Криму, війна на сході України, пандемія COVID-19 та повномасштабне вторгнення Росії (2022) загострили кризу. Стамбульська конвенція^[2] ратифікована Україною в 2022 році.

Поширеність

Нужат Ехсан, представник Фонду народонаселення ООН в Україні, у лютому 2013 заявив: «Україна дійсно має неприйнятний рівень насильства, головним чином з боку чоловіків і головним чином через високий рівень споживання алкоголю». Він також звинуватив лазівки в законодавстві, що загострюють проблему домашнього насильства.

Тривала війна на Донбасі посилила розділення неоплачуваних домашніх обов'язків між статями ^[3]. При цьому, за даними ООН, українські жінки, які проживають у зоні конфлікту, знаходяться під значним ризиком через слабку правоохоронну діяльність, високу концентрацію військових груп та розповсюдження зброї.^[4] У 2015 році Управління Верховного комісара ООН з прав людини висловило глибоку стурбованість швидким погіршенням ситуації з насильством проти жінок в Україні.^[5]

Історія та фактори

Зважаючи на укріплені гендерні стереотипи, суспільство передовсім очікує від українок «бути красунею і матір'ю»^[3]. З соціальної точки зору насильство проти жінок в Україні завжди було оточене мовчанням. Джерел офіційної статистики обмаль для оцінки глибини проблеми, ЗМІ не знають, як підходити до питання, влада — як боротися з насильством, нація не знає, як мобілізувати громадськість для його припинення^[6]. Внаслідок цього національні зусилля з протидії насильству покладаються на значну підтримку західних донорів.^[7] Кілька наявних статистик свідчать, що насильство притаманне бідності, де проживає більшість українських жінок (див. Фемінізація бідності). Дані також демонструють, що спостерігуване значення є лише незначною часткою реальної цифри через поєднаний вплив традицій та особистого сорому.^[8]

Насильство за видами

Домашнє насильство

Див. також: Вплив пандемії COVID-19 на домашнє насильство

Показники феміциду в Україні, як і загалом у світі, зросли з пандемією COVID-19, що ускладнила доступ постраждалим жінкам та дітям до допомоги, позбавив можливості ізолюватися від кривдника та отримати засоби зв'язку.

Сексуальне насильство та експлуатація

• Воєнне сексуальне насильство як злочин,
• Згвалтування, зокрема, і педофільні, є глибокою проблемою. Масштаб замовчування сексуального насильства та сексуальних домагань проти українок показав мережевий флешмоб ЯнеБоюсьСказати.

Сексуальна експлуатація є широкою і серйозною проблемою в українському суспільстві. Вона викликана, зокрема, збідненням значної частини населення, а також м'якою порнографією, широко використовуваною українськими медіа для привернення уваги клієнтів тощо (див. Сексуальна об'єктивація та Мізогінія в масмедія). За сатистичними даними НУО, третина молодих безробітних українок певною мірою була залучена до незаконного сексуального бізнесу.^[9]

• Торгівля українськими жінками та дівчатами на транснаціональних ринках,
• Проституція, зокрема, дитяча.

Репродуктивне насильство

• Сурогатне материнство, заборонене більшістю прогресивних демократій, є легальним в Україні.
• Акушерське насильство (психологічне та фізичне насильство в допологовий період, під час пологів та в постнатальному періоді, зокрема, відсутність належного супроводу та лікування післяпологових психічних розладів).

Насильство проти дівчат та дівчаток

• Сексуальне насильство. Опитування українських дівчат, проведене Всеукраїнським комітетом захисту дітей, показує, що сексуальне насильство проти них припадає на високу частку жертв жорстокого поводження. Так, одна з трьох українських дівчат зазнала сексуальних домагань, кожна п'ята зазнала фізичного сексуального насильства, одна з десяти була зґвалтована. Кримінальна статистика повідомляє, що 55 % зареєстрованих сексуальних нападів в Україні спрямовані на молодь до 18 років, а 40 % з них або 22 % загалом — на дітей до 14 років^[10].
• Дитячі шлюби, поєднані з обмеженим доступом до освіти та ранніми вагітностями, спостерігаються в українських ромських громадах.

Протидія та подолання

На подолання насильства проти українок спрямовані, з одного боку, законодавство та державні ініціативи та організації, з іншого, приватні або гібридні платформи. Центральним актором протидії гендерному насильству був і лишається український феміністичний рух.

Правова база

У лютому 2019 року в кримінальний кодекс України внесено правки щодо насильства: винні можуть бути оштрафовані або засуджені до громадських робіт чи тюремного вироку. Раніше винні особи могли бути піддані максимальному адміністративному покаранню.

Див. також: Стамбульська конвенція

Ініціативи та організації

До організацій, що борються з насильством проти жінок в Україні, належить, наприклад, Ла Страда Україна.

Примітки

1. Kyivans join global rally to end violence against women [Архівовано 10 травня 2015 у Wayback Machine.], Kyiv Post (14 February 2013)
2. Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію: що зміниться?. ЮРЛІГА. Процитовано 23 січня 2023.
3. K4D Report, 2017, с. 6-7, Gender norms.
4. K4D Report, 2017, с. 2-3, Humanitarian impacts.
5. OHCHR publishes alarming report on increased violence against women in Ukraine [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (2 March 2015)
6. Kobelyanska, 2000, с. 76, Historical Background to Violence Against Women.
7. Hrycak, 2012.
8. Kobelyanska, 2000, с. 77, Historical Background to Violence Against Women.
9. Kobelyanska, 2000, с. 80, Sexual Exploitation of Women.
10. Kobelyanska, 2000, с. 78-79, Violence against Children.

Список літератури

• Kobelyanska, Larysa (2000). Violence and Trafficking in Women in Ukraine. Making the Transition Work for Women in Europe and Central Asia. World Bank Publications. ISBN 0-8213-4662-8. Kobelyanska, Larysa (2000). Violence and Trafficking in Women in Ukraine. Making the Transition Work for Women in Europe and Central Asia. World Bank Publications. ISBN 0-8213-4662-8. Kobelyanska, Larysa (2000). Violence and Trafficking in Women in Ukraine. Making the Transition Work for Women in Europe and Central Asia. World Bank Publications. ISBN 0-8213-4662-8.
• Hrycak, Alexandra (2012). Global Campaigns to Combat Violence against Women:Theorizing Their Impact in Post-Communist Ukraine. Gender, Politics and Society in Ukraine. University of Toronto Press. ISBN 978-1-4426-4064-1. Hrycak, Alexandra (2012). Global Campaigns to Combat Violence against Women:Theorizing Their Impact in Post-Communist Ukraine. Gender, Politics and Society in Ukraine. University of Toronto Press. ISBN 978-1-4426-4064-1. Hrycak, Alexandra (2012). Global Campaigns to Combat Violence against Women:Theorizing Their Impact in Post-Communist Ukraine. Gender, Politics and Society in Ukraine. University of Toronto Press. ISBN 978-1-4426-4064-1.
• Lucas, Brian (2017). Gender and conflict in Ukraine (PDF). www.gsdrc.org. K4D Knowledge, Evidence and Learning for Development. Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.

Посилання

• Українська національна «гаряча лінія» щодо запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та дискримінації за ознакою статі: 0 800 500 335 або 116 123