Наріжний Симон Петрович

Симон Петрович Наріжний (30 січня 1898—23 липня 1983) — український вчений, дослідник української еміграції, бібліограф, історик.

Симон Наріжний
Народився	30 січня 1898(1898-01-30) Сокілка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія
Помер	23 липня 1983(1983-07-23) (85 років) Сідней
Поховання	цвинтар Руквуд
Національність	українець
Діяльність	бібліограф, історик
Відомий завдяки	дослідник української еміграції
Alma mater	Полтавський інститут
У шлюбі з	Ірина Наріжна
Роботи у Вікіджерелах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Наріжний.

Життєпис

Народився 30 січня 1898 р. у селі Сокілка Кобеляцького повіту Полтавської губернії.

Закінчив Кобеляцьку школу (1917), історико-філологічний факультет Полтавського інституту (1918—1921). Емігрував до Чехословаччини (1922), закінчив філософський факультет Українського вільного університету (1927). Викладав упродовж 1928—1932 рр. в Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова, потім в Українському вільному університеті. Виконував обов'язки секретаря Українського історично-філологічного товариства (1929—1938), був директором Музею визвольної боротьби України в Празі (1945—1948). Емігрував до Західної Німеччини, потім до Австралії (1951), поселився у Сіднеї.

Помер 23 липня 1983, похований на цвинтарі Руквуд у Сіднеї.

Основний творчий доробок

Автор фундаментальної книги «Українська еміґрація. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами»^[1] (Прага, 1942), «Матеріалів до історії Музею Визвольної боротьби України в Празі» (Цюрих-Вінніпег, 1957—1959), численних праць з історії козаччини.

Окремі видання:

• Наріжний С. 15 літ діяльності українського історично-філологічного товариства в Празі (1923—1938). — Прага: б. в., 1940. — 16 с.
• Наріжний С. Вищі українські школи в Чехії // Хроніка 2000. — К., 1999. — Ч. ІІ. — С.146-191.
• Наріжний С. М. П. Василенко і його наукова діяльність. — Львів, 1936. — 41 с.
• Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. — Прага, 1942. — Част.1. — 372 с. // Репринтне перевидання (передмова та вступне слово — Любомир Винар та Алла Атаманенко): — Львів-Кент-Острог, 2008. доп. 232 стор. фотоілюстрацій. ISBN 966-8868-08-0

Література

• Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008.— 280 с.
• Наріжний Симон // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.— С. 1683—1684.
• Наріжний Симон [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2010. — 728 с.: іл.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової.— Донецьк: Східний видавничий дім, 2012.— 516 с.

Примітки

1. Українська еміґрація. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 березня 2016. Процитовано 25 вересня 2017.

Посилання

• Наріжний Симон Петрович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.8-10
• Наріжний Симон // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 31.
• Біографія Симона Наріжного та порталі «Ізборник» [Архівовано 20 травня 2011 у Wayback Machine.]
• Шендеровський В. Вірний син України — Симон Наріжний [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.] / Василь Шендеровський. Нехай не гасне світ науки. Книга перша.
• Симон Наріжний: Українська преса [Архівовано 20 травня 2011 у Wayback Machine.]
• Симон Наріжний: людина, історик, організатор наукового життя / А. Є. Атаманенко // Історія торгівлі, податків та мита. — 2013. — № 1. — С. 132—141. [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]