Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Нарцис, рідше Наркіс (грец. Νάρκισσος) — мисливець з міста Феспи, що в Беотії. Син річкового бога Кефісса й німфи Ліріопи.[1][2] Нарцис був наділений надзвичайною красою, яка прихиляла до його ніг усіх чоловіків і жінок.[3][4] Після божественного покарання, пов'язаного з пихою, він закохується у власне відображення у дзеркалі води і гине, впавши в озеро, в якому був відображений.[5]
Нарцис дав.-гр. Νάρκισσος | |
---|---|
Божество в | давньогрецька міфологія |
Батько | Кефісс[d] |
Мати | Ліріопа |
Похідна робота | Narcissus[d] |
Медіафайли у Вікісховищі |
Ім'я Нарциса має невизначену етимологію. За версією Роберта Стефена Пауля Бекеса[en], суфікс [-ισσος] чітко вказує на догрецьке походження слова.[6] Також саме слово «нарцис» використовується для нарцисів, але не зрозуміло, чи названа так квітка через міф, чи взагалі є якийсь інший варіант походження цієї назви. Пліній Старший писав, що рослина названа так через її аромат (ναρκάω narkao, «я онімію»), а не через молодість чи красу. В українську мову потрапило за посередництвом німецької через латину.[7]
З давніх джерел збереглося кілька версій міфу.
Класична версія, належить Овідію, а знайдена була у третій книзі «Метаморфоз». Саме там розповідається історія про Ехо та Нарциса.
Нарцису виповнилось шістнадцять років і здавався він і чоловіком, і хлопцем. Багато юнаків та багато дівчат бажали його, але жорстка гордість панувала в тому хлопцеві, і жоден юнак, і жодна дівчина не могли завоювати його серце. Одного разу Нарцис гуляв у лісі, коли ореада (гірська німфа) Ехо побачила його, закохалась та почала переслідувати його. Нарцис помітив, що хтось ходить слідом за ним й запитав: «Хто там?». Ехо повторила: «Хто там?». Врешті-решт вона показала себе юнакові.
Нарцис знущався над нею; як і над іншими, зокрема над наядами (німфи вод), ореадами та багатьма людьми, з яких він глузував. Ехо відчула, як їй розбили серце, і решту свого життя провела у самотньому вияркові, поки від неї не залишилося нічого, крім відлуння. Немезида (як аспект Афродіти), що була богинею помсти, дізнавшись про діяння Нарциса, вирішила його покарати.
Одного літнього дня юнак відчув спрагу після полювання, й Немезида заманила його до ставка. Він безмежний і сріблястий, де не бував ні пастух, ні стадо, ні гірська коза; і ніколи ні птах, ні звір, ні гілка, що впала, не порушували сяючий спокій місцини. Навколо нього росла трава, що живилась водою, і дерева, що захищали від зігріваючого сонця. Після полювання Нарцис лежав, зачарований ставком. Коли він пив з водойми, він побачив перед очима чарівне обличчя й закохався, не знаючи, що то просто відображення його обличчя. Для Нарциса це був чарівний незнайомець. Він нерухомо лежав, як мармурова статуя, що дивилася вниз. Він розглядав очі, волосся гідне Вакха чи Аполлона, тонке обличчя, шию слонової кістки, гладкі щоки, сніжну блідість та рум'яну. Все, що раніше любили в ньому, тепер полюбив і він сам. І від любові цієї він палає.
Як часто даремно він цілував шахрайськую водойму й у воду опускав руки, щоб обійняти шию, яку бачив, але не міг торкнутись. Це обличчя дурить і розпалює його закоханість... Ніяка думка про їжу чи відпочинок не відтягує його від відображення. Розтягнувшись на трав'янистій землі, Нарцис дивиться на самого себе, не відвертаючи погляду ні на мить.
Через його сльози вода тряслась. Потім у своєму горі він розірвав свій одяг і бив блідими, такими холодними кулаками по голих грудях, а на них повільно з'являлась червона пляма від ударів, і поширилася, як яблука або літній виноград. І він це побачив у відображенні, і більше не міг терпіти. Але як віск тане перед ніжним вогнем або ранковими морозами під сонцем, так і від кохання він повільно розчиняється.
На зелену траву він опустив свою стомлену голову, а ті світлі очі заплющились зі смертю. Тоді, потрапивши в Підземний світ, він дивився на себе у водах Стікса. Наяди плакали через смерть брата, але ніде не могли знайти тіла. І замість нього вони знайшли квітку нарциса.
Більш рання версія Парфенія з Нікеї, утворена близько 50 р. до н. е., була відкрита в 2004 році доктором Бенджаміном Генрі в Оксфорді. На відміну від версії Овідія, історія закінчилася Нарцисом, який втратив бажання жити й покінчив життя самогубством[8][9].
Версія Конона, сучасника Овідія, також закінчується самогубством. У ній молодий чоловік на ім’я Амейніас[en] закохався в Нарциса, який ставився зневажливо до своїх коханців-чоловіків. Амейніас покінчив життя самогубством на порозі будинку Нарциса. Він попросив богів дати Нарцису урок за весь той біль, які він заставляв відчути його. Тоді Нарцис ходив біля ставу й вирішив випити трохи води. Він побачив своє відображення, закохався та, згодом, вбив себе, адже не міг отримати взаємності[10]. Через століття письменник-мандрівник Павсаній записав новельний варіант повісті, в якому Нарцис закохується в свою сестру-близнючку, а не в себе[10][11].
У всіх версіях його тіло зникає, а залишається лише квітка нарциса.
Міф про Нарциса надихав митців щонайменше дві тисячі років — ще до того, як Овідій представив власну версію. Слідом за ним пішли інші поети та художники.
Вона дивиться не на вас, а на себе, отже, вона вас не знає.
Під час двох чи трьох поривів кохання, яке вона сама в собі роздувала своєю палкою уявою, вона бачила у вас героя своїх мрій, а зовсім не те, чим ви є насправді…[14]
Нарцис був предметом натхнення для багатьох художників, серед яких: Караваджо, Пуссен, Тернер, Далі тощо.
Скульптори, такі як Пол Дюбуа, Джон Гібсон, Анрі-Леон Гребер, Бенвенуто Челліні та Юбер Нетцер створювали скульптури Нарциса.[17]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.