Loading AI tools
оповідання 1884 року З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Нами́сто»[1][2] (фр. La Parure) — новела французького письменника Гі де Мопассана, видана у 1884 році. Сюжет твору розповідає історію марнославної жінки, яка через потяг до розкошів опинилась у злиднях.
Автор | Гі де Мопассан |
---|---|
Назва мовою оригіналу | фр. La Parure |
Країна | Франція |
Мова | французька |
Жанр | новела |
Місце | Париж |
Укр. видавництво | Дніпро |
Видавництво | газета «Le Gaulois» |
Видано | 17 лютого 1884 |
Перекладач(і) | Борис Козловський |
Тип носія | на папері |
Попередній твір | Зізнання |
Наступний твір | Щастя |
|
Гі де Мопассан вперше опублікував цю новелу в газеті «Le Gaulois» 17 лютого 1884 року[3]. Наступного року вона побачила світ у книжному форматі в збірці «Казки дня і ночі». Ще одна відома паризька газета «Gil Blas» надрукувала «Намисто» 8 жовтня 1893 року. Українською цю новелу переклав Борис Козловський. В українському перекладі твір побачив світ у видавництві «Дніпро» двічі: у восьмитомному зібранні творів Гі де Мопассана (1969—1972)[2] і двотомному виданні вибраних творів письменника (1990)[1].
Драматичний сюжет новели неодноразово ставав основою для численних екранізацій. Серед кінофільмів, знятих за її мотивами такі:
Також відомі телеадаптації: 1957 — «Намисто» (La Parure), короткометражний телефільм; 1961 — «Намисто» (La Parure), епізод в телевізійному серіали «Новели Мопассана»; 2006 — «Намисто» (La Parure), епізод в телевізійному серіали «Новели Мопассана»; 2017 — «Lbes kadek», марокканський фільм режисера Мохаммеда Аміне Моуна.
Матільда Луазель народилася простою жінкою без посагу, надії на спадок чи багатого чоловіка, але вона відчувала, що створена для чогось більшого. Рік у рік вона проводить у мріях про бали, гарне вбрання і розкішне житло… Це журливе марево раптом перериває запрошення чоловіка на бал, який дають у міністерстві. Заради цього він навіть згоден купити дорогу сукню. Здавалося б, мрії Матільди сповнились, але в переддень свята вона все ще незадоволена — в неї немає жодної прикраси, а без цього марно змагатися красою з великосвітськими панянками. Та щасливий випадок приходить Матільді на допомогу: її багата подруга Жанна Форестьє залюбки зичить діамантове намисто[1].
На балу Матільда справляє фурор, це найщасливіша мить її життя. Стомлена, вона повертається додому разом із чоловіком аж під ранок. Наостанок жінка ще раз роздивляється себе в дзеркало і бачить, що… намиста нема! Марні пошуки подружжя тривають цілий день, марним було і звернення до поліції — коштовності наче й не існувало. Подружжя купує в ювеліра копію за 40 000 франків і повертає її Жанні Форестьє, яка не помітила заміни.
Втім, від цього часу Луазелі поринають у борги. Чоловік змушений працювати на кількох роботах одночасно і навіть вдома. Матільді ж доводиться звільнити служницю і взяти всю хатню роботу на себе. Від важкої роботи і десяти років злиднів Матільда змарніла. Та одного разу, зустрівши гарненьку Жанну в парку, наважилась розповісти їй про халепу. З переможним виглядом сказала Матільда подрузі, що та й не помітила відмінностей між справжнім намистом і копією за 40 000 франків. Жанна відповіла: «Та ж мої діаманти були фальшиві! Вони коштували щонайбільше 500 франків»[1].
Ця новела входить до найліпшого творчого спадку Гі де Мопассана. Твір вирізняється філософською глибиною. Автор показує як створюються умови для майбутньої драми. Спочатку він малює картину класової нерівності, яка у XIX сторіччі особливо поглибилась у Франції. Тепер пристойній людині середнього достатку вже не доступні світські розваги, для цього треба мати вбрання, прикраси, певний стиль життя. Надалі цей ґрунт сприяє розвиткові особистих якостей Матільди Луазель: мрійливості, втечі від реальності, бажання жити не за власним рівнем доходів, марнославства і марнотратства. За облудну мить тріумфу жінці доводиться пожертвувати тим скромним достатком, що в неї був. Показово, що прямою причиною трагедії не є кримінальний злочин або чиясь зла воля — намисто просто загубилось. Цим письменник показує роль фатуму в житті людини, а за цією безособовою силою вгадується свого роду Божа кара. Біда сталася з Матильдою не випадково, це розплата за неналежний потяг до розкошів.
Схожу фабулу і мораль мають інші новели Гі де Мопассана. Наприклад, в новелі «Орден» негідному чоловіку без жодних звитяг за незаслужену, але таку бажану нагороду довелось розплатитись власною гідністю і дружиною.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.