Навколобайкальська залізниця
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Навколобайкальська залізниця (НБЗ; рос. Кругобайкальская железная дорога) — назва, що використовувалося за часів будівництва (1899—1905) і перших років експлуатації дільниці Байкал — Мисова Забайкальської залізниці в Росії, 260 км завдовжки[1] (з 1934 року дільниця входить до Східно-Сибірської залізниці[3]). Адміністративно НБЗ ніколи не існувала — діяло Управління з будівництва Навколобайкальської залізниці[4].
51°43′43″ пн. ш. 103°43′17″ сх. д. | |
Тип | залізнична лінія |
---|---|
Статус | діюча як ділянка в складі Східно-Сибірської залізниці |
Штаб-квартира | Іркутська область Росія |
Роки функціонування | 1905-1949 рр. як частина основного ходу Транссибірської магістралі на всьому протязі, з 1949 по 1956 рр. як допоміжний хід Транссибу на ділянці від Іркутська до Слюдянки (через селище Байкал), з 1956 р. понині — тупикова лінія на ділянці від ст. Слюдянка II до ст. Байкал і частина Транссибу від ст. Слюдянка II до ст. Мисова |
Країна | Росія |
Експлуатаційна довжина колій | 260 км[1]: 89 км від ст. Байкал до ст. Слюдянка II, 171 км від ст. Слюдянка II до ст. Мисова[2] |
Власник(и) | Російські залізниці |
Материнська компанія | ВАТ «Російські залізниці» |
Навколобайкальська залізниця у Вікісховищі |
Наразі під НБЗ мається на увазі тупикова з 1956 року дільниці Байкал — Слюдянка II[5][6][7][2].
До 1949 року по всій НБЗ проходив основний хід Транссибірської магістралі, частина якого від станції Іркутськ-Пасажирський до станції Слюдянка II була переведена на новозбудовану дублювальну дільницю залізниці від Іркутська до Слюдянки безпосередньо через Олхинське плато. Дільниця Слюдянка II — Мисова є частиною Транссибірської магістралі на теперішній час.
Після введення до експлуатації 1949 року дублювальної дільниці через Олхинське плато лінія Іркутськ — Байкал— Слюдянка втратила колишнє значення. Дільниця від Іркутська до станції Байкал, що проходила лівим берегом Ангари, 1956 року була розібрана і повністю затоплена 1958 року водами Іркутського водосховища після будівництва Іркутської ГЕС. Таким чином, дільниця Байкал — Слюдянка II стала тупиковою.
Відлік кілометрів на НБЗ ведеться від станції Іркутськ-Сортувальний, яка до 1934 року була адміністративною межею Томської і Забайкальської залізниць. Станція Байкал знаходиться на 72-му кілометрі від цієї точки відліку, станція Слюдянка II — на 161-му.
Дільниця НБЗ від міста Слюдянка до селища Байкал, що проходить берегом озера Байкал уздовж підніжжя Олхинського плато, є унікальною пам'яткою інженерного мистецтва[8].