Loading AI tools
польський письменник, літературний критик, історик, представник «української школи» в польськомовній літературі З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Мі́хал Йоахім Ян Грабо́вський гербу Равич (пол. Michał Joachim Jan Grabowski, псевдонім — Едвард Тарша; 25 вересня 1804, Золотіїв — 19 листопада 1863, Варшава) — письменник, літературний критик, історик, представник «української школи» в польськомовній літературі.
| Міхал Грабовський | |
|---|---|
| пол. Grabowski Michal | |
 Міхал Грабовський | |
| Ім'я при народженні | Міхал Йоахім Ян |
| Псевдо | Edward Tarsza[1] |
| Народився | 25 вересня 1804 с. Золотіїв Рівненського повіту (тепер Рівне) |
| Помер | 19 листопада 1863 (59 років) Варшава, Польща |
| Поховання | Повонзківський цвинтар |
| Країна | Республіка Польща Російська імперія |
| Місце проживання | Санкт-Петербург[2] |
| Діяльність | історик, письменник, критик |
| Alma mater | Рішельєвський ліцей |
| Знання мов | польська |
| Членство | Краківське наукове товариствоd[3] |
| Конфесія | католик |
| Батько | Антоній Михайлович Грабовський |
| Мати | Тереза Дворжанська |
| У шлюбі з | Павлина Росьцішевська+ |
| Діти | доньки: Марія, Єлизавета, Тереза, Магдалина(1853—1936), ?, сини: Антон, Міхал-Конрад, Люциан-Марцелій |
 | |
Міхал Грабовський народився 25 вересня 1804 на Волині, в Золотієві (з 50-х — 60-х років XX століття — у складі міста Рівне), ґміна Рівне Рівненського повіту, у сім'ї майора російських військ, шляхтича Антонія Михайловича Грабовського та його дружини Терези Дворжаньської. Дитячі роки провів в Олександрівці (Олександрівка тепер — райцентр на півночі Кіровоградщини; неподалік Чигирин, Кам'янка, Новомиргород), де його батько купив маєток з 229 кріпаками чоловічої статі та кам'яним будинком у готичному стилі на березі Тясмину, куди й переїхав його батько із сім'єю.
.jpg) |
.jpg) |
Олександрівка. Старий палац Міхала Грабовського |
Н.Орда Олександрівка. Новий палац Міхала Грабовського |
Навчався спочатку в єзуїтському колегіумі в Романові, пізніше — в повітовій школі василіян в Умані та у ліцеї ім. Рішельє в Одесі.
В Уманській школі приятелював з Богданом Залеським[4][5] та Северином Гощинським, які надихнули його на літературну діяльність. У 1820–1825 рр. переважно перебував у Варшаві, де увійшов у близькі стосунки з Юліушем Словацьким, Маурицієм Мохнацьким та іншою академічною молоддю, протягом 1825–1850 рр. постійно проживав в Олександрівці, у 1850–1862 рр. — у Києві. З 1857 року був власником садиби на Андріївському узвозі 34. Будинок в якому жив Грабовський не зберігся.[6] Коли від народження слабкої статури Грабовський захворів у 1828 році грудною хворобою, Гощинський супроводжував його спочатку до Варшави, а потім невдовзі і до Відня, де знайшов знаних лікарів, які поправили йому здоров'я.
.jpg)
На гостині в 1843 році побував Тарас Шевченко. На тривалій гостині та творчому пленері у Грабовського неодноразово (1843, 1844, 1856) перебував Пантелеймон Куліш. Також в його маєтку побували письменники Северин Гощинський, Тимко Падура, Богдан Юзеф Залеський, Ромуальд Підберезький, художник Наполеон Орда, російський державний діяч і вчений Іван Фундуклей. Є дані, що відвідував Рихту. На початку 1862 року, маркіз Вєльопольський[pl] покликав Міхала Грабовського до Варшави, і той посів в Комісії народної освіти і віросповідання посаду директора Відділу освіти, звільнену внаслідок тяжкої хвороби Йозефа Корженьовського, а потім невдовзі, внаслідок виїзду за кордон Головного Директора цієї ж комісії, почав тимчасово виконувати його обов'язки. По можливості ставав на захист польської еліти, зокрема врятував від переслідування російською владою ксьондза Яжджевського, професора Варшавської Духовної Академії.[7] Але ця його нова діяльність не тривала довго: після кількатижневого нездужання, під час якого отримав вже на постійно посаду Головного Директора, згас у колі родини. Похований у Варшаві, на Повонзківському цвинтарі, Під Катакомбами, перший ряд, місце 176.177.
У 1834(1835)[8] році одружився з Павлиною Росьцішевською гербу Юноша, донькою чигиринського поміщика Кароля Росьцішевського та його дружини Бони, до шлюбу Шимановської гербу Єзєра (щодо дітей, то за даними Похилевича було 2 сина Антон та Михайло[9], інше джерело[10] подає наявність наступних дітей: доньок Марії, Єлизавети, Терези, Магдалини(1853—1936) та сина Люциана).
Насправді ж у шлюбі мав п'ятьох доньок та трьох синів. Після смерті письменника його дружина Павлина разом з дітьми повертається до Києва.
Його старший син Антон, випускник Кадетського корпусу, володів у Києві садибою на Андрієвському узвозі № 34, поки не програвся в карти і не потрапив до божевільні. Садиба на Андрієвському узвозі № 34 після цього перейшла до молодшого сина Люциана-Марцелія[11].
Відомо також, що його син Михайло-Конрад мав свого сина Олександра-Сигізмунда[12].
Вперше заявив про себе на літературній ниві критичним виступом в 1829 році у «Варшавському щоденнику».
Як літературний критик, М. Грабовський був ідеологом слов'янського романтизму, орієнтував письменників-сучасників на традиції народної творчості. Критерії, з якими він підходив до художнього твору, передбачали проникнення в нього мотивів із народного життя, близькість до народних оповідань.
У романах «Коліївщина і степи» (1838)[13], «Гуляйпільська застава»[14][15][16][17][18] (1840–1841,1900-1901), «Тайкури: повість народна» (1846), «Пан староста Канівський» (1856), «Пан староста Закревський» (1860), «Заметіль у степах» (1862), Грабовський описував соціальне життя українського народу та шляхти. Автор статей: «Українські мелодії» (1828), «Про українські пісні» (1837), «Про українські народні легенди» (1845).
Як історик Міхал Грабовський заявив про себе працями «Джерела до польської історії» (у співавторстві з Олександром Пшездзецьким, 1843), «Головні щоденники» (1845), «Україна давня і теперішня» (1850), а також консультував історика А.Скальковського при написанні «Історії Нової Січі…». Був прийнятий в члени Одеського товариства історії та старожитностей.
Вершиною його публіцистичної діяльності стала праця «Відповідь Поляка російським публіцистам, з питання про Литву та західні губернії»[19][20][21], в якій він аргументовано розвінчав апологетів експансіоністської політики Імперської Росії.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
