Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень

Міжнаро́дна конве́нція про за́хист усі́х осі́б від наси́льницьких зни́кнень — конвенція ООН, прийнята в 2006 році. Набрала чинності 23 грудня 2010 року, через 30 днів після того, як число країн-учасниць досягло 20.

Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень
Держави-учасниці     Підписано, але не ратифіковано     Не підписант
Абревіатура	CPED
Тип	Багатостороння угода[en]
Підготовлено	29 червня 2006[1]
Підписано	20 грудня 2006
Місце	Париж, Франція
Чинність	23 грудня 2010
Умови	20 ратифікацій (стаття 39 конвенції)
Підписанти	98 держав
Сторони	71 держава
Зберігається	Секретаріат ООН (секція договорів)[2]
Статус	чинний
Мова	англійська, арабська, іспанська, китайська, російська та французька
Сайт	Комітет з питань насильницьких зникнень[3]

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 61/177
Дата	20 грудня 2006
Засідання	61-ша сесія[4]
Код	A/RES/61/177 (Документ)
Предмет	Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень
Результат	Ухвалена консенсусом[5]

Загальні положення

Метою конвенції є захист від насильницьких зникнень, котрі визначається в статті 2 наступним чином:

арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону.

У статті 1 конвенції також говориться:

Жодні виключні обставини, якими б вони не були, чи то стан війни або загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням насильницького зникнення.

Комітет з насильницьких зникнень

Для контролю за виконанням конвенції повинен бути створений Комітет з насильницьких зникнень у складі десяти експертів, які обираються на чотири роки з можливість однократного переобрання.

До функцій комітету належать:

• розгляд доповідей, котрі кожна держава-учасниця повинна подати упродовж двох років з моменту набрання чинності Конвенції для цієї країни (стаття 29);
• надіслання рекомендацій державам-учасницям для виявлення та захисту зниклих осіб (стаття 30);
• розгляд повідомлень про порушення Конвенції державою-учасницею, які надійшли від приватних осіб або інших держав-учасниць (статті 31, 32);
• відвідування держав-учасниць з їх дозволу за наявності відомостей про вчинення цією державою дій, що завдають суттєвої шкоди положенням Конвенції (стаття 33);
• доведення питання про широку або систематичну практику насильницьких зникнень у будь-якій з держав-учасниць до відома Генеральної Асамблеї ООН (стаття 34);
• подання щорічної доповіді про свою роботу (стаття 36).

Див. також

• Міжнародне право прав людини

Список приміток

1. United Nations General Assembly, Session 61, Document 53. Report of the Human Rights Council — First and second special sessions A/61/53 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], page 13.
2. International Convention for the Protection of All Persons from Enforced Disappearance (англ.). Збірник договорів ООН. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 12 жовтня 2016.
3. The Core International Human Rights Instruments and their monitoring bodies (англ.). ООН. Процитовано 22 серпня 2024.
4. Resolutions adopted by the General Assembly at its 61st session (англ.). Бібліотека імені Дага Гаммаршельда. Процитовано 22 серпня 2024.
5. International Convention for the Protection of All Persons from Enforced Disappearance : resolution / adopted by the General Assembly (англ.). Цифрова бібліотека ООН. Процитовано 22 серпня 2024.

Джерела

• Міжнародна конвенція захист усіх осіб від насильницьких зникнень (укр/рос) [Архівовано 24 листопада 2018 у Wayback Machine.]. Офіційний переклад

Література

• Декларація про захист усіх осіб від насильницьких зникнень 1992 // Велика українська юридична енциклопедія. У 20 т. Т. 17. Кримінальне право / В. Я. Тацій (відп. ред.) та ін. — 2017. — С. 138. — ISBN 978-966-937-261-1.

Посилання

• Декларація про захист усіх осіб від насильницьких зникнень 1992 [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.

1. Definition of key terms used in the UN Treaty Collection (англ.). Збірник договорів ООН. Процитовано 2024-06-31.