Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Музей Бардо, Національний музей Бардо (араб. المتحف الوطني بباردو) — археологічний музей у місті Туніс. В Північній Африці за значенням музей посідає друге місце після Каїрського музею в Єгипті.
| Музей Бардо (Туніс) | |
|---|---|
| араб. المتحف الوطني بباردو | |
 | |
| 36°48′34″ пн. ш. 10°08′04″ сх. д. | |
| Тип | музей |
| Частина від | палац Бардоd |
| Країна |  Туніс[1] |
| Розташування | місто Туніс |
| Адреса | 2000 Le Bardo |
| Засновано | заснований в листопаді 1882 р., відкритий 7 травня 1888 |
| Відкрито | 7 травня 1888 |
| Відвідувачі | 600.000 (2008 р.) |
| Директор | Taher Ghalia, 2010 р. |
| Куратор | Монсеф Бен Муссаd |
| Сайт | www.bardomuseum.tn |
  Музей Бардо (Туніс) | |
 | |
 Музей Бардо у Вікісховищі | |
Сучасна споруда музею розташована на околиці столиці держави Туніс в районі Бардо. Це історична територія міста, де в XIII столітті вибудували палацову споруду для султанів династії Хафсидів. Пізніше споруду перебудували для резиденції бея Туніса. Споруда має риси туніської архітектури, а її інтер'єри — типовий приклад місцевої еклектики з різними впливами арабської архітектури Азії, Франції і Андалузії. Останні впливи обумовлені вимушеними еміграціями іспанських арабів, силоміць вигнаних з міст і селищ арабського півдня Іберійського півострова в XVI ст., що оселились в Тунісі.
В XIX столітті палац як подарунок перейшов у майно столиці і його пристосували для музею. Наказ про створення музею датований 7 листопада 1882 року. Музей відкрито для відвідин з 1888 року. Музей Бардо — перший подібного роду музей в країнах Північної Африки. Первісна назва музею — Музей Алауї, на честь тодішнього бея Туніса.
Наприкінці XX століття Національний музей Бардо отримав кредит в 30 000 000 динарів від Міжнародного банку реконструкції і розвитку.
З 1997 році розпочато відновлення споруд колишнього палацу бея і створення нових приміщень закладу з відповідними музейними вимогами, загальна площа яких становить 8.000 м².
На формування колекцій музею помітно вплинули надзвичайно багаті археологічні знахідки на узбережжі Середземного моря, заселеного і колонізованого послідовно фінікійцями, римлянами, варварами-аріанами, арабами. В XX столітті до артефактів, вивезених з стародавніх міст Карфагена, Утіка, Дуга, Хадруметум додалися колекції ранньохристиянського і мусульманського мистецтва, а також скарби мистецтва, знайдені підводними археологами.
В музеї зібрані залишки матеріальної культури фінікійців, майстрів Стародавньої Греції, Стародавнього Риму, християнства середньовічного періоду, твори мусульманських майстрів. Кількість тільки залишків давньоримських мозаїк (знайдених в розкопках в XX столітті) в музеї Бардо перевищувала їх кількість в музеях Італії і Помпеях, а їх сюжети — по-над конкуренцією. Музейні колекції Бардо поступилися своїм першим містом лише в XXI столітті після відкриття Музею мозаїк Зеугми, випадково знайдених на півдні сучасної Туреччини, котрі почали викрадати чорні археологи і переправляти за кордони.
У музеї Бардо зібрані також:
Палацові зали (часто затишні і невеликі) первісно не призначалися для музею, тому фрагменти мозаїк фіксовані на стенди і розвішані на стінах. Еклектичний, незвичний характер мають і зали, прикрашені кольоровими кахлями, на тлі яких експоновані портрети римських імператорів.
Збірки мусульманського мистецтва розташовані в так званому Малому палаці, збудованому в 1831–1832. Він зберігає елементи арабської архітектури з невеличкими залами, прикрашеними дерев'яними різьбленими стелями. Внутрішній дворик палацу прикрашають кольорові кахлі і фонтан.
На морському дні поблизу міста Махдія 1907 року був знайдений стародавній потонулий човен з вантажем. Дослідження знахідки проводили під керівництвом тодішнього директора музею Бардо — французького археолога Альфреда Мерліна, що дозволило в період 1907–1913 рр. підняти і зберегти для музею більшість знахідок. До цього Музей Бардо мав невелику кількість артефактів, пов'язаних з мистецтвом Стародавньої Греції. Знахідки поблизу міста Махдія перевели мистецькі збірки туніського закладу в розряд надзвичайних. Бо з потонулого човна підняли унікальні вироби давньогрецьких майстрів. За припущеннями, вантаж судна — награбоване майно з Стародавньої Греції, яке намагався вивезти в свої володіння Луций Корнелій Сулла після його звільнення з Афін в 86 році до н. е. Човен ішов морем з Пирея до Італії і потонув біля берегів Африки в шторм. Серед вантажів човна — бруски свинцю, кітви, залишки дерев'яних і металевих меблів, садові прикраси для перістиля, мармурові колони і залишки катапульти, мармурові і бронзові скульптури сатира, танцюючих карликів, фігурка Ероса і скульптури, помічені іменем грецького скульптора Боетоса. Мистецька і наукова вартість знахідок з Махдії ненабагато поступалася знахідкам з Антикітери в Греції.
Так, садові артефакти, підняті з галери, надали можливість музейному закладу створити реконструкцію садочка в перістилі на зразок садів в Помпеях.
.JPG)
Світової слави музей Бардо зажив завдяки численним мозаїкам доби Стародавнього Риму. В експозиціях представлені як цілісні композиції, так і їх фрагменти. Римська колонізація узбережжя Північної Африки перетворила його на низку портів і міст з кам'яною забудовою, казармами, тріумфальними арками римських імператорів, храмами, цирками для боїв гладіаторів, термами і віллами, прикрашеними скульптурами, басейнами, садами і мозаїками. Залишки цих мозаїк з розкопаних міст десятиліттями рятували і перевозили в музей Бардо.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
