Loading AI tools
ізраїльський інженер та засновник методу Фельденкрайза (1904-1984) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Моше́ Пінхас Фельденкрайз (6 травня 1904, Славута — 1 липня 1984, Тель-Авів) — інженер, винахідник, фахівець з бойових мистецтв і засновник методу Фельденкрайза — системи розвитку людського потенціалу, що ґрунтується на самосвідомості і розуміння себе в процесі роботи над рухом тіла.
| Моше Фелденкрайз | |
|---|---|
| івр. משה פנחס פלדנקרייז | |
 | |
| Народився | 6 травня 1904 Славута, Україна |
| Помер | 1 червня 1984 (80 років) Тель-Авів, Ізраїль |
| Поховання | Nahalat Yitzhak Cemeteryd |
| Країна |  Російська імперія[1].svg){kind=small} Підмандатна Палестина.svg){kind=small} Франція.svg){kind=small} Велика Британія Ізраїль |
| Діяльність | фізик, дзюдоїст, викладач університету, інженер |
| Alma mater | факультет природничих наук Паризького університетуd École spéciale des travaux publics, du bâtiment et de l'industrie |
| Галузь | інженерія, психологія, педагогіка |
| Заклад | Університет Сан-Францискоd Hampshire Colleged |
| Науковий ступінь | доктор наук |
| Відомі учні | Томас Ханна Thomas Myersd |
| Відомий завдяки: | розробці Методу Фелденкрайза |
 Моше Фелденкрайз у Вікісховищі | |
Фельденкрайз народився в Славуті Подільської губернії (Україна) 6 травня 1904 року. По материнській лінії був нащадком відомого рабина-хасида Пінхаса Шапіро з Кореца. Його батько був лісоторговцем. Вдома Моше отримав сіоністську освіту і трохи вивчив іврит. Коли він був ще дитиною, сім'я переїхала в Кременець, пізніше ненадовго в Корець і потім в 1912 році до Барановичів (Білорусь). Там він пройшов бар-міцва і провчився два роки в середній школі. Часті переїзди та бойові дії Першої Світової війни не дозволили майбутньому винахідникові одержати пристойну освіту. У 1918 році в 14 років він вирушив у шестимісячне паломництво до Палестини.
Після прибуття він працює підсобним робітником до 1923 року, коли повертається в школу, щоб отримати диплом. В цей час він заробляє собі на життя репетиторством. По закінченні школи в 1925 році, Моше почав працювати картографом у Британській землемірній конторі. В цей час він захопився техніками самооборони, вивчив джиу-джитсу та розробив власну техніку самооборони. У 1929 році під час футбольного матчу сильно пошкодив ліве коліно. Бажання Моше вилікувати хворе коліно багато в чому послужила початком розвитку його методу.
У 1930 році Фельденкрайз вирушив до Парижа, де надійшов у інженерний коледж Ecole des Travaux Publics des Paris (Школа громадських робіт Парижа) і одержав освіту механіка й електротехніка. У 1933 році Моше почав працювати науковим співробітником під керівництвом Фредеріка Жоліо-Кюрі в Радієвому інституті, одночасно з підготовкою до докторського ступеня в Сорбонні, де одним з його викладачів була Марія Кюрі. З 1935 по 1937 роки він працює над будівництвом генератора Ван де Граафа в лабораторії в Arcueil Cachan. З 1939-1940 працює у Поля Ланжевена, проводячи дослідження в області магнетизму і ультразвуку. У 1933 році після зустрічі з засновником дзюдо Дзігоро Кано Фельденкрайз знову повернувся до викладання джиу-джитсу і почав вивчати дзюдо. У 1936 році заснував «Jiu Jitsu Club de France», одного з найстаріших клубів дзюдо в Європі, який існує і понині, і на його основі у 1946 році учнем Фельденкрайза була створена Французька федерація дзюдо, стала інструментом для створення Міжнародної федерації дзюдо[2]. В 1936 році він отримав чорний пояс з дзюдо, в 1938 році — чорний пояс 2-го ступеня. Одружився з Іоною Рубенштейн в 1938 році.
Після вторгнення німців до Парижу в 1940 втік до Англії, взявши з собою банку важкої води, наукові матеріали та інструкцію щодо її виробництва для передачі цього Британському адміралтейству. До 1946 року служив у морському міністерстві науковим офіцером і проводив дослідження методів боротьби з німецькими підводними човнам у Ферлі[en] (Шотландія). Його винаходи по удосконаленню сонара запатентовані. В цей же час він навчав персонал дзюдо і самообороні. У 1942 році видав керівництво по самообороні Practical Unarmed Combat («Практичне керівництво для ведення бою без зброї»). Почав працювати над собою, щоб впоратися з болями в коліні, які посилилися після втечі з Франції. Відмовившись від операції, він почав вивчати і розробляти техніки самостійної реабілітації та усвідомлення, які пізніше лягли в основу його методу. Його відкриття привели до того, що він почав ділитися досвідом з іншими (в тому числі, з колегою Дж. Д. Берналом) за допомогою лекцій, експериментальних курсів та індивідуальної роботи з декількома людьми. У 1946 році Фельденкрайз залишає адміралтейство, переїжджає в Лондон і працює керівником відділу досліджень і розробок компанії «Pioneer Films» протягом трьох років. Його самостійна реабілітація дозволила повернутися до занять дзюдо, займаючись в лондонському додзьо Будоквай. Використовуючи своє положення в міжнародному комітеті з дзюдо, він почав наукові дослідження цієї боротьби, включаючи туди знання, отримані при самостійній реабілітації. Моше публікує першу книгу про свій метод Body and Mature Behavior («Тіло та набута поведінка») в 1949 році і свою останню книгу про дзюдо «Higher Judo: Groundwork» в 1952 році. В цей період він вивчає роботи Георгія Гурджієва, Ф. М. Александера, Ельзи Гиндлер[en], Вільяма Бейтса. У 1952 році за рекомендацією одного з своїх читачів їде до Швейцарії, щоб обмінятися досвідом з Генріхом Якобі[en]. Згодом ця зустріч справила значний вплив на розвиток методу Фельденкрайза.
У 1949 році він переїхав в нещодавно створений Ізраїль. Після керівництва протягом декількох років департаментом електроніки Армії оборони Ізраїлю, в 1954 році він оселився в Тель-Авіві, де повністю переключився на викладання свого методу та пише книгу Potent Self («Сильна особистість»). Він почав навчати Мію Сегал, як свого першого помічника[3] у 1957 році. У цьому ж році він давав уроки метода Фельденкрайза прем'єр-міністру Ізраїля Давиду Бен-Гуріону[4]. У 1968 році Фельденкрайз підготував перший навчальний курс за своїм методом. Він готував першу групу з 13 осіб з 1969 по 1971 рік в Тель-Авіві. У групу входили Алон Талми, Йоханан Риверант, Рути Алон, Хава Шелав, Міріам Пфеффер, Габі Ярон, Елі Вадлер, Джері Карзен, Двору Хасдай, Бруриа Мило, Шхломо Ефрат, Батя Фабіан, Фанні Лок і Шломо Брача.
В 1972 року в США вийшло з друку перероблене видання його книги «Усвідомлення через рух». Це найбільш відома праця Моше Фельденкрайза, приніс йому широку популярність у світі. У 1960-1980-х роках він представляв свій метод у Європі і Північній Америці (включаючи програму «Усвідомлення через рух» для викладачів людського потенціалу, в тому числі — Уілла Шульца, Стенлі Келлермана і Ілани Рубенфельд в Інституті Есален у 1972 році).
Протягом чотирьох літніх сезонів 1975-1978 років під егідою Інституту гуманістичної психології він підготував у Сан-Франциско в коледжі Лоун-Маунтін 65 викладачів, у тому числі Томаса Ханну, Лінду Теллингтон-Джонс, Ілан Рубенфельд, Роберта Мастерса, Анат Баниель, Дабу і Карла Гінзбурга. У 1980 році 235 студентів розпочали навчання на його курсах викладачів в коледжі Хемпшир в Амхерсті в Массачусетсі, однак він не зміг довести до кінця через хворобу, що розвинулася в 1981 році. Він проходив реабілітацію після послідовних інсультів протягом трьох років, однак помер у своєму будинку в Тель-Авіві 1 липня 1984 року.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
