Морські республіки
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Морські республіки (італ. repubbliche marinare) — таласократичні міста-держави Середземноморського басейну, розташовані на берегах Тірренського та Адріатичного морів — на Апеннінському півострові та в Далмації, що існували у ІХ—ХІХ століттях. Найвідомішими серед них були республіки Венеція, Генуя та Піза. Менш відомими, але часто не менш важливими були Амальфі, Рагуза (сучасний Дубровник)[1], Гаета[2], Анкона[3] та мініатюрна республіка Нолі[4].
З IX століття ці республіки будували флотилії кораблів як для власного захисту, так і для підтримки своїх розгалужених торгових мереж в Середземному морі, що відіграли важливу роль у відновленні перерваних в ранньому середньовіччі контактів між Європою, Азією та Африкою. Ці контакти набули не лише комерційного, а й культурного та мистецького характеру. Морські республіки також відіграли важливу роль у хрестових походах та дали світу таких видатних дослідників та мореплавців, як Марко Поло та Христофор Колумб[5].