Метью Арнольд
англійський поет та культуролог / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Меф'ю Арнольд[10][11][12] (англ. Matthew Arnold; (24 грудня 1822 — 13 квітня 1888) — англійський поет і культуролог, авторитетний літературознавець та есеїст вікторіанського періоду. Його батько, Томас Арнольд, був директором школи Рагбі у 1828—1842 роках. Його праці мали великий вплив на освіту.
Метью Арнольд | |
---|---|
англ. Matthew Arnold | |
Народився |
24 грудня 1822(1822-12-24)[1][2][…] Лейламd, Spelthorned, Суррей, Англія, Сполучене Королівство |
Помер |
15 квітня 1888(1888-04-15)[3][1][…] (65 років) Ліверпуль, Велика Британія |
Поховання | Church of All Saintsd |
Країна | Сполучене Королівство |
Діяльність | поет, письменник, літературний критик, викладач університету, журналіст, school inspector, есеїст |
Галузь | поезія[4], критик культуриd[4], есей[4] і school inspectiond[4] |
Alma mater | Коледж Бейлліол і Регбі (школа)[5] |
Знання мов | англійська[3][4][6] |
Заклад | Університет Оксфорда |
Членство | Американська академія мистецтв і наук |
Magnum opus | The Scholar-Gypsyd, Thyrsisd, Dover Beachd, Tristram and Iseultd, To Marguerite: Continuedd, Sohrab and Rustumd, Balder Deadd, On Translating Homerd і Culture and Anarchyd |
Конфесія | англіканство |
Батько | Томас Арнолд[7][8][9] |
Мати | Mary Penrosed[8][9] |
Брати, сестри | Tom Arnoldd[9], William Delafield Arnoldd[9], Jane Martha Arnoldd[9] і Susanna Elizabeth Lydia Arnoldd[9] |
У шлюбі з | Frances Lucy Wightmand[5][9] |
Діти | Basil Arnoldd[9], Eleanore Mary Caroline Arnoldd[9][8], Thomas Arnoldd[9], Lucy Charlotte Arnoldd[9], Richard Penrose Arnoldd[9] і Trevenen William Arnoldd[9] |
Нагороди |
Член Американської академії мистецтв і наук[d] |
|
Поеми Меф'ю Арнольда характеризуються елегійним настроєм і пасторальними темами: «Заблудлий бражник» (1849), «Берег Дувра» (1867). Його центральним твором є серія критичних есе «Культура й анархія» (1867—1869), в якій висловлюється песимістичний погляд автора на хаотичну епоху промислової революції. Він звеличує поезію, яка для сучасної людини замінює релігію: саме до неї звертаються в пошуках змісту життя, шукають моральної підтримки і розради.
Його поезія настільки цінувалася сучасниками, що у 1857 році йому була довірена кафедра поетичної майстерності Оксфордського університету.