Loading AI tools
британський музикант З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Мелвін Десмонд Коллінз (Melvyn Desmond Collins, нар. 5 вересня 1947 року, острів Мен) — британський саксофоніст, флейтист і сесійний музикант.
.jpg) | |
| Громадянство | Велика Британія |
|---|---|
| Ім'я при народженні | англ. Melvyn Desmond Collins |
| Дата народження | 5 вересня 1947[1] (77 років) |
| Місце народження | Bansteadd |
| Рід діяльності | саксофоніст, композитор |
| Початок активної діяльності | 1963 — тепер. час |
| Грає на | саксофон, кларнет і флейта |
| Член у | King Crimson |
| Жанр | рок-музика |
Коллінз грав у кількох прогресивних рок-гуртах, двічі був учасником King Crimson (з 1970 по 1972 рік і з 2013 по 2021 рік), а також співпрацював із Camel, The Alan Parsons Project, Роджером Вотерсом і Крісом Сквайром. Грав музику найрізноманітніших жанрів — від ритм-енд-блюзу та блюз-року до джазу.
Мел Коллінз народився в сім'ї музикантів. Його матір'ю була співачка Бібі Коллінз (Bebe Collins), а батьком — Дерек Коллінз (Derek Collins), саксофоніст і сесійний музикант, який гастролював із Джуді Ґарленд і Ширлі Бессі.
Коллінз працював з великою кількістю відомих виконавців[2], серед яких 10cc, Алексіс Корнер[en], Елвін Лі[en], Clannad, Ерік Клептон, Bad Company, Піно Даніеле, Dire Straits, Браян Феррі, Роджер Чепмен[en], Маріанна Фейтфулл[en], The Rolling Stones, Роджер Вотерс[3], Джеррі Рафферті, Tears for Fears, Go West[en], Джоан Арматрейдінг та інші.
Коллінз був учасником прогресивних рок-гуртів King Crimson, Camel, а також записувався з The Alan Parsons Project. У King Crimson він замінив Іена Макдональда[en], зігравши на альбомах In the Wake of Poseidon (1970), Lizard (1970), Islands (1971) і Earthbound (1972). Він пішов із King Crimson у 1972 році, пізніше взявши участь у записі альбому Red (1974) як сесійний музикант. Він грав на другому альбомі Crimson Jazz Trio[en], The King Crimson Songbook, Volume Two, який вийшов у 2009 році[4].
Коллінз зіграв соло на саксофоні в хіті The Rolling Stones 1978 року Miss You[5], а в 1983 році приєднався до Dire Straits і взяв участь у їхньому восьмимісячному турі Love over Gold Tour та концертному альбомі Alchemy: Dire Straits Live[6]. Коллінз був одним з учасників гурту Kokomo[en] разом із Тоні О'Меллі[en], Нілом Габбардом[en], Педді Макг'ю (Paddy McHugh), Френком Коллінзом[en], Даян Бірч[en] і Аланом Спеннером[en], а також часто виступав з Тоні О'Меллі.
У 1983 році Коллінз зіграв соло на саксофоні в хітовому синглі Private Dancer[en] Тіни Тернер, який увійшов до її однойменного альбому[en]. Його соло було записано в Англії на студії Wessex Studios[en][7].
У 1984 році Мел Коллінз зіграв на саксофоні в альбомі «неаполітанського блюзмена» Піно Даніеле Musicante[8], перед тим взявши участь у його гастрольному турі. Того ж року Мел Коллінз гастролював із Роджером Вотерсом на підтримку його альбому The Pros and Cons of Hitch Hiking[en][9]. У 1985 році Коллінз був частиною супергурту Willie and the Poor Boys[en] і знявся у його відео з Біллом Вайманом та Джиммі Пейджем. Потім він повторно гастролював із Вотерсом під час 2-ї частини туру The Pros and Cons of Hitch Hiking. Того ж року він також з'явився на альбомі Songs from the Big Chair[en] гурту Tears for Fears, зігравши на саксофоні в пісні The Working Hour. У 1986 році він був музикантом в анімаційному фільмі «Коли дме вітер[en]» (1986)[10][11]. У 1987 році Коллінз знову співпрацював із Вотерсом, з'явившись на альбомі Radio K.A.O.S.[en] і в турі на його підтримку, а в 1988 році — знову з Піно Даніеле на альбомі Bonne Soirée[12] і в подальшому турі.
У 2006 році Коллінз брав участь у Die Harald Schmidt Show[de][13].
У 2002—2007 роках Коллінз разом з іншими колишніми учасниками King Crimson був учасником його відгалуження — гурту 21st Century Schizoid Band[en][14].
У травні 2008 року гурт Kokomo[en] був тимчасово реформований. Разом із Коллінзом грали Тоні О'Меллі[en], Нілом Габбард[en], Марк Сміт[en], Адам Філліпс[en], Енді Гамільтон[en], Педді Макг'ю (Paddy McHugh), Даян Бірч[en], Френк Коллінз[en], Берні Голланд (Bernie Holland) і Глен ле Флер (Glen Le Fleur).
Коллінз грав на дерев'яних духових інструментах на альбомі 2011 року King Crimson A Scarcity of Miracles[en][15] (це 7-й із ProjeKcts[en]) — це була його перша участь в альбомі, пов'язаному з King Crimson з 1974 року. У вересні 2013 року Роберт Фріпп підтвердив, що Мел Коллінз знову стане учасником King Crimson, гурт отримав назву King Crimson VIII.
Коллінз також був учасником реформації Climax Blues Band[en] Піта Хейкока[en] у 2013 році до смерті Хейкока у жовтні 2013 року[16][17].
У цей момент Мел Коллінз є учасником Dire Straits Legacy — гурту, який грає музику Dire Straits і який називають «найближчим до них!»[18] У гурті Коллінз грає на саксофоні разом з іншими колишніми учасниками Dire Straits, які гастролювали з ними: Денні Каммінгс (Danny Cummings, перкусія, вокал) і Філ Палмер (Phil Palmer, гітара, вокал), колишні учасники Dire Straits: Алан Кларк[en] (клавішні) і Джек Сонні[en] (гітара, вокал), а також продюсер Тревор Горн (бас, вокал), а також Марко Кавігіла (Marco Cavigila, соло-гітара, вокал) і Пріміано Дібіазе (Primiano Dibiase, клавішні)[19]. Група записала студійний альбом 3 Chord Trick[20].
Мел Коллінз працював як сесійний музикант із багатьма гуртами й музикантами, серед яких Джоан Арматрейдінг, Bad Company, Camel, Джим Капальді[en], Clannad, Браян Феррі, Алексіс Корнер[en], Елвін Лі[en], Філ Манзанера, 801[en], Ентоні Філліпс[en], Кріс Сквайр та Джеррі Рафферті.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
