Медіазалежність
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Модель медіазалежності (теорія залежності від медіа-системи, англ. Media-System Dependency) вперше введена М. Л. де Флером і Сандрою Белл-Рокеш (1976) описує відносини між інформаційною системою і системою соціальною (інфосферою і суспільством).
Вона визначає залежність між медіа і людиною як «відносини, в яких потенціал людей для досягнення своїх цілей залежить від інформаційних ресурсів системи засобів масової інформації». Ці інформаційні ресурси можуть бути класифіковані як можливість створювати і збирати, обробляти і поширювати інформацію. За Баранома і Девісом (2009), «Теорія залежності медіа-систем припускає, що чим більше людина залежить від наявності того щоб його або її потреби були задоволені шляхом використання медіа, тим важливіше значення буде мати роль, яку відіграють медіа в житті людини, і, отже, все більшого вплив ті медіа будуть мати на людину» (стор. 273). Оскільки світ стає складнішим, люди звертаються до медіа, щоб зрозуміти, що відбувається. Чим більше людина покладається на медіа для отримання інформації, тим більше людина знаходиться під впливом медіа.
Модель передбачає, що в сучасному соціумі залежність індивіда від ЗМІ безперервно зростає, її рівень пов'язаний із стабільністю чи не стабільністю в суспільстві. Наприклад, в критичних ситуаціях (для України це вибори 2004 р., 2006 р.) люди звертаються до мас-медіа як єдиного джерела відомостей і виявляються беззахисними перед їхнім впливом.
Реалізація моделі медіазалежності передбачає здійснення впливу на індивіда по двох напрямах: когнітивному і афектному.