Мегавиверження Флегрейських полів — потужне вулканічне виверження, що сталося 40 тисяч років тому. Збіглося у часі з виверженнями вулканів Казбек на Кавказі і Свята Анна у Південних Карпатах. За версією сейсмологів і палеокліматологів, стало однією з причин «вулканічної зими». За однією з версій, неандертальці могли вимерти протягом цієї зими, спричиненої тим, що в атмосферу піднялася велика кількість викидів з вулканів[1].
| Флегрейські поля італ. Campi Flegrei | ||||
|---|---|---|---|---|
 Супутникове фото НАСА | ||||
| 40°49′ пн. ш. 14°08′ сх. д. | ||||
| Тип | Кальдера | |||
| Країна |  Італія | |||
| Місце знаходження | Італія | |||
| Вік | Середній плейстоцен | |||
| Останнє виверження | вересень 1538 р. | |||
| Ідентифікатори і зовнішні посилання | ||||
  Флегрейські поля італ. Campi Flegrei | ||||
 | ||||
.
Опис події
Флегрейські поля — великий вулканічний район, розташований на північний захід від Неаполя (Італія) на березі затоки Поццуолі (італ. Golfo di Pozzuoli), обмеженої з заходу мисом Мізено (італ. Capo Miseno), а зі сходу — мисом Посілліпо (італ. Capo Posillipo), в свою чергу є північною бухтою Неаполітанської затоки. Сюди ж відноситься і прибережна смуга Тірренського моря поблизу Кум, а також острова Нізида, Прочіда, Віваро і Іск'я. Поля займають площу орієнтовно 10×10 км.[2]
Мегавиверження складалося з двох фаз. В результаті першої фази викиди твердих частинок склали 50 км³. Подальша фаза викинула в атмосферу понад 450 км³. Загальний обсяг частинок перевищив 500 км³. Над Європою збільшилася кількість сірки, вона поглинала і розсіювала сонячне світло. Температура впала на 5-10 градусів Цельсія[3]. Вулканічні викиди, поступово осідаючи, залишили після себе слід, який у формі клина простягнувся від Південної Італії на Північний Схід до Південного Уралу. Порода покрила шаром попелу понад 1,1 млн км³. Порушеними виявилися в тому числі Причорномор'я і Каспійське море. Від Південної Італії до Румунії шар попелу досягав 1 м. Згідно зі шкалою вулканічної активності, виверження Флегрейських полів мало 7 балів з 8 можливих.
Попіл, укупі з пониженням температури, викликав пригнічення рослинності. Далі були роки, коли не було навіть помірного річного потепління. Рослини повністю перестали рости; без сонячного світла в достатній кількості фотосинтез припинився. Тварини, які змогли вижити після виверження, масово мігрували з величезних просторів від Італії до Приуралля. Дане виверження стало найсильнішим в Європі за період в 200 тисяч років.
За однією з версій, висунутих антропологами, виверження могло стати або головною, або однією з головних причин вимирання неандертальців. Початок вулканічної зими застав популяцію неандертальців, що знаходилася в Європі, в тому стані, коли тварини, на яких вони полювали, пішли з великих площ. Неандертальці були орієнтовані саме на споживання м'яса, полювання, вони не знали землеробства і не вміли прогодувати себе без наявності травоїдних тварин[4]. Рештки двох неандертальців, виявлені в Мезмайській печері, дали ряд цінних відомостей. Вони полювали на чотири види бізонів. Після другого циклу вивержень підвищився вміст шкідливих речовин в ґрунті і атмосфері, аналізи кісток показують, що норма була перевищена у декілька разів. Різко погіршилася екологія, зникли тварини, в аналізах відкладень за цей період відсутній пилок рослин[1][4].
Див. також
Примітки
Джерела
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
