Loading AI tools
український громадський діяч, військовослужбовець З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Михайло Юрійович Матюшенко (позивний — Дід[1]; 8 січня 1961, м. Харків — 26 червня 2022, над Чорним морем, Україна) — український підприємець та управлінець, військовослужбовець, пілот військової та цивільної авіації, полковник та командир 40 БрТА[2][3] Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2023, посмертно).
Михайло Матюшенко Михайло Юрійович Матюшенко | |||
---|---|---|---|
Полковник | |||
Загальна інформація | |||
Народження | 8 січня 1961 Харків, Українська РСР, СРСР | ||
Смерть | 26 червня 2022 (61 рік) Чорне море (збиття літака) | ||
Поховання | Буча | ||
Національність | українець | ||
Alma Mater | ХВВУЛ ім. С. І. Грицевця, ВПА ім. Ю. О. Гагаріна | ||
Псевдо | Дід | ||
Військова служба | |||
Роки служби | 1991—?, 2014—2018, 2022 | ||
Приналежність | Україна | ||
Вид ЗС | Збройні сили | ||
Формування | |||
Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
Командування | |||
| |||
Нагороди та відзнаки | |||
Матюшенко Михайло Юрійович у Вікісховищі |
Михайло Матюшенко народився 8 січня 1961 року в місті Харків[4].
В юності займався плаванням, здобув звання майстра спорту, був дитячим тренером[4].
Закінчив Харківське вище військове училище льотчиків імені Грицевця з відзнакою, а також заочно — московську Військово-повітряну академію імені Гагаріна[4].
До 1991 року проходив військову службу в СРСР[4].
Після розпаду СРСР свідомо вирішив служити Україні. Потім звільнився з військової служби і працював у комерційних структурах, які були пов'язані з цивільною авіацією[4].
У 2000-х роках очолював одну з київських авіакомпаній[4].
2014 року він як волонтер їздив на схід[4].
Згодом став льотчиком-інструктором в одній з військових авіаційних бригад України[4].
2018 року звільняється зі служби й очолює комерційне підприємство, що працювало в галузі сільськогосподарської авіації, а трохи пізніше — пасажирських перевезень. Керував багатьма типами військових та цивільних літаків[5][4].
Очолював громадське формування з охорони правопорядку «Щит» у Бучанській громаді[6].
У березні 2022 року повернувся до лав ЗСУ[4].
Командував 40-ю бригадою тактичної авіації, яку називали «Привид Києва»[2][3].
Коли він дізнався про безповоротні втрати підготовлених екіпажів бомбардувальників[7], ухвалив рішення посилити південний та східний фронти[3]. Замість одномісного винищувача МіГ-29 пересів і почав опановувати двомісний бомбардувальник Су-24[4][1].
Загинув вранці 26 червня 2022 року в небі над Чорним морем біля острова Зміїний після вдало виконаного бойового завдання[8]. Тіло знайшли в Болгарії. Ймовірно, український Су-24М був підбитий зенітним ракетно-гарматним комплексом «Панцир-С1». Разом із ним загинув майор Юрій Красильніков, тіло станом на листопад 2023 року досі не знайдене[1][9][10].
Похований 3 жовтня 2022 року на Алеї Героїв в місті Буча[1][11].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.