Loading AI tools
американський космічний зонд, призначений для досліддення планети Меркурій З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Марінер-10» (Mariner 10) — американський роботизований космічний зонд, запущений 3 листопада 1973 ракетою-носієм Атлас/Центавр (Atlas SLV-3D/Centaur D-1A) з космодрому на мисі Канаверал.
Метою космічної експедиції було вивчення планет Венери та Меркурія з пролітної траєкторії. Загальна вартість проекту склала близько $100 млн. До 2008 року «Марінер-10» залишався єдиним апаратом, який провів дослідження та фотографування планети Меркурій з близької відстані. Це був останній апарат серії «Марінер», оскільки апарати «Марінер-11» та «Марінер-12» було перейменовано на «Вояджер-1» і «Вояджер-2» відповідно.
Довжина корпусу апарата становила 1,4 метра, він мав 2 сонячні панелі довжиною 2,7 метри кожна. Стартова маса апарату — 503 кг, зокрема наукові прилади важили 79,4 кг.
«Марінер-10» був обладнаний двома ідентичними камерами, здатними працювати у видимому й ультрафіолетовому діапазоні. Крім того, апарат мав ультрафіолетові спектрометри, інфрачервоний радіометр, детектор сонячної плазми, комплект лічильників Гейгера-Мюллера для реєстрації заряджених частинок, два магнітометри, винесені на штанзі довжиною 7 метрів.
«Марінер-10» був другим (після Луна-3) апаратом, який застосував гравітаційний маневр, таким чином зменшив за допомогою Венери свій перигелій для зближення з орбітою Меркурія. Максимальне зближення з Венерою становило 5770 км.
Апарат передав на Землю близько 3 тис. знімків планети у видимих й ультрафіолетових променях з максимальною роздільною здатністю до 90 метрів і 18 метрів відповідно. Фотографії довели, що атмосфера планети перебуває в постійному русі; було складено модель атмосферної динаміки Венери. Апарат також уточнив масу планети (яка виявилася меншою за розрахункову) і підтвердив відсутність у неї магнітного поля.
«Марінер-10» тричі пролетів біля Меркурія: 29 березня (на відстані 703 км), 21 вересня (48 070 км) 1974 року і 16 березня 1975 (327 км). Було складено карту 40-45% поверхні планети. Ґрунтуючись на показниках приладів, було встановлено що температура вночі на Меркурії становить −183 °C, а максимальна денна температура — +187 °C (за сучасними даними — від −190 до +500 °C). Поверхня Меркурія виявилася сильно кратерована і схожа на місячну. Але на відміну від Місяця на Меркурії знайдено незвичайно високі і дуже витягнуті обриви (уступи). За даними «Марінера-10», Меркурій практично не має атмосфери. На ньому присутня доволі розріджена газова оболонка із гелію. Апарат вперше виміряв магнітне поле планети.
Наступним апаратом, запущеним для дослідження Меркурія, став «Мессенджер».
Це незавершена стаття про космос або космічний політ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.