Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Магнітна девіація, магнітне відхилення — відхилення стрілки магнітного компаса від магнітного меридіана під впливом чинників на борту носія компаса (корабля, літака, автомобіля, екіпірованої людини). Для визначення девіації використовується спеціальний прилад — дефлектор[1]. Вимірюється кутом між компасним (тобто заснованим на показаннях компаса) і магнітним меридіанами в площині істинного горизонту спостерігача. Залежно від того, в який бік відхиляється стрілка своїм північним кінцем від напрямку на магнітну північ, розрізняють східну (додатну, позначувану + або O) і західну (від'ємну, позначувану - або W) девіацію. Частіше за все вона не є постійною величиною, а змінюється залежно від курсу судна (літака) і широти. Курс (або пеленг) без врахування магнітної девіації називається компасним курсом (пеленгом), з урахуванням — магнітним.
Явище девіації спричинюється впливом магнітного поля судна (літака, автомобіля). Усі частини транспортного засобу, виготовлені з магнітних матеріалів, намагнічуються під впливом магнітного поля Землі як у період будівництва, так і в період експлуатації. Величина намагнічування залежить від напруженості магнітного поля Землі й магнітних властивостей суднового заліза.
Величина девіації залежить від власне магнітного курсу носія, від кута підйому вектора магнітного поля планети над площиною горизонту й від модуля цього вектора.
Спільна дія на компас сил земного магнетизму і магнетизму транспортного засобу може бути зведена до 6 сил, що різним чином впливають на компас. Оскільки лінії магнітного поля Землі спрямовані під кутом до горизонту (магнітне нахилення), то магнітну силу для зручності представляють двома складовими силами: H — горизонтальною і Z — вертикальною.
Девіація, що залишається незмінною на всіх курсах корабля, називається постійною девіацією.
Для підвищення точності курсовказання і пеленгування за допомогою магнітного компаса девіацію знищують. Принцип знищення девіації заснований на створенні в центрі компаса за допомогою магнітів і м'якого заліза сил, рівних за величиною і протилежних за напрямком силам, що спричинюють девіацію.
Першим про явище відхилення магнітної стрілки на кораблі повідомив португальський мореплавець Жуан ді Каштру в 1538 році і пов'язав його з корабельними гарматами. Виявилося, що багато інших об'єктів стають джерелами девіації, включаючи залізні частини котелка компаса, залізні цвяхи нактоуза і навіть металеві частини одягу. Суднові компаси теж можуть впливати один на одного, якщо вони розташовані занадто близько[2]. Щоб знизити вплив помилок девіації, англійський гідрограф Джон Черчмен в 1794 році запропонував розвертати судна для визначення і компенсації девіації компаса. Девіатори вимірювали магнітну девіацію при розвороті судна в різні положення компаса і укладали таблицю поправок. Ця процедура стала стандартною, коли в XIX столітті заліза на кораблях ставало дедалі більше[2].
З XIX століття для нейтралізації девіації використовують розміщені біля компаса знищувачі (компенсатори), що разом називаються девіаційним приладом. Усередині нактоуза поміщають поздовжні і поперечні магніти, обабіч котелка компаса — кулі з м'якого заліза (так звані «кулі Кельвіна»). Поруч компаса в контейнері вертикально встановлюється брусок з м'якого заліза — фліндерсбар.
Знищення електромагнітної девіації здійснюється компенсатором, що складається з 3 взаємно перпендикулярних електромагнітів, які встановлюються безпосередньо під котелком компаса. Обмотки електромагнітів підключаються до джерела постійного струму, що створює ЕМД.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
