Лідський повіт (Російська імперія)

Лідський повіт (рос. дореф. Лидскій уѣздъ; біл. Лідскі павет) — адміністративно-територіальна одиниця Слонимського намістництва, Литовської губернії, Гродненської губернії та Віленської губернії. Адміністративний центр — місто Ліда.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лідський повіт.

Лідський повіт
Герб повіту
Губернія	Віленська губернія
Центр	Ліда (місто)|Ліда
Створений	1795
Площа	439 357 (4800 км²) (1886)
Населення	205 767 осіб (1897)
Густота	42.9 осіб / км²
Попередники	Річ Посполита
Наступники	Польща Лідський повіт

Підпорядкування

• Утворений у 1795 році у складі Слонимського намісництва на території, що відійшла до складу Російської імперії після третього поділу Речі Посполитої.
• 1797 року відійшов до Литовської губернії.
• 1801 року передано до складу Гродненської губернії.
• 1843 року передано до складу Віленської губернії.
• 1920 року відійшов до складу Польщі.

Географія

Населення

За даними перепису 1897 року в повіті проживало 205,8 тис. мешканців.

У тому числі білоруси — 73,2 %; євреї — 12,0 %; литовці — 8,7 %; поляки — 4,7 %; росіяни  — 1,2 %. У повітовому місті Ліда проживало 9 323 мешканці^[1].

Склад

Станом на 1886 рік налічував 83 сільських громади, 1078 поселень у 24 волостях. Населення — 137 968 осіб (69386 чоловічої статі та 68582 — жіночої), 11 205 дворових господарств^[2].

Земля повіту

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	184800 ?	122799
Приватної власності	225201 ?	84466
Казенної власності	27389	21
Іншої власності	1967	1138
Загалом	439357	208424

Адміністративний поділ

Волосний поділ станом на 1886 рік:

№	Назва	Центр	Населення	Кількість дворів	Площа, десятин	Площа орної землі, дес.	Кількість поселень (сільських громад)
1	Беняконська	?	6282	237	18430	9080	38 (4)
2	Білецька	?	7261	675	21213	9161	29 (6)
3	Василиська	?	7619	1009	19034	10038	56 (3)
4	Велико-Можейківська	?	4087	320	9601	5189	28 (3)
5	Гончарська	?	3883	338	12424	5004	29 (4)
6	Докудівська	?	3018	224	7512	3813	23 (2)
7	Дубицька	Нароши	5248	356	13840	6748	49 (2)
8	Желудська	?	4698	328	11878	6329	26 (3)
9	Жирмунська	?	6721	445	28497	13001	74 (4)
10	Заболотська	?	4812	308	13331	8114	36 (2)
11	Ейшиська	?	11291	632	33284	18704	90 (6)
12	Конявська	?	8679	505	30512	20126	73 (5)
13	Лебедська	?	3435	316	14616	5530	25 (3)
14	Лідська	Дубровно	9207	688	29536	13292	85 (6)
15	Ляцька	Демброво	4525	301	15172	5958	32 (3)
16	Митлянська	?	3678	523	13724	7091	43 (4)
17	Олександрівська	Полеукішки	5155	343	20616	7291	43 (4)
18	Орлянська	?	5891	649	23699	12040	23 (2)
19	Остринська	?	3376	649	5398	3133	23 (2)
20	Покровська	Собакінці	4286	239	10668	5929	42 (2)
21	Радунська	Радунь	7276	398	20939	11852	72 (4)
22	Рожанківська	?	4849	380	12005	7106	49 (2)
23	Тарнівська	?	3310	297	10586	6152	20 (3)
24	Щучинська	Щучин	8939	468	17664	7739	56 (3)

Станом на 1913 рік у повіті було 23 волості^[3].

Примітки

1. Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників (рос.). Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 13 серпня 2011.
2. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
3. рос. дореф. Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. Кіевъ. Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913

Джерела

• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
• рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.