Любимова Ольга Борисівна
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ольга Борисівна Любимова (нар. 31 грудня 1980, Москва, СРСР) — російська державна діячка. Міністр культури Російської Федерації з 21 січня 2020 року.
| Ольга Борисівна Любимова | ||||
.jpg) | ||||
| ||||
|---|---|---|---|---|
| з 21 січня 2020 | ||||
| Прем'єр-міністр: | Михайло Мішустін | |||
| Президент: | Володимир Путін | |||
| Попередник: | Володимир Мединський | |||
| Народження: |
31 грудня 1980 (43 роки) Москва, СРСР | |||
| Країна: | Росія | |||
| Освіта: | Російський університет театрального мистецтва і МДУ | |||
| Партія: | безпартійна | |||
| Батько: | Boris Lyubimovd | |||
| Мати: | Maria Shverubovichd | |||
Ольга Любимова народилась 1980 року. Вона закінчила Московську загальноосвітню школу № 1234 з поглибленим вивченням англійської мови[1]; з 5 по 7 клас навчалася в історико-філологічній православній гімназії імені Преподобного Нестора Літописця[2].
Навчалася на факультеті журналістики Московського державного університету імені М. В. Ломоносова і факультеті театральної журналістики ГІТІСу (РАТІ) за спеціальністю «театрознавець».
В період навчання на факультеті журналістики МДУ Ольга Любимова проходила практику на телеканалах REN-TV, ТВЦ, радіостанції «Наше радіо», «Радіо Рокс»[1].
У 2000 році вона працювала кореспонденткою радіостанції «Європа Плюс»[1].
У 2001 року перейшла на телебачення. Спочатку, працювала кореспонденткою програми «Ортодокс» виробництва Інформаційного агентства Російської православної церкви, яка виходила на каналі ТВЦ.
З 2001 по 2009 рік (з перервою) Ольга Любимова працювала на «Третьому каналі». Спочатку (до 2003 року) була кореспонденткою програм «Підсумки тижня з Глібом П'яних[ru]», «Головна тема», «Ціна питання», «Дольче Віта», «Висновки з Петром Толстим»[2]. Потім була шеф-редактором програм «Регіон» (2003—2004) і «Російський погляд» (2003—2004, 2006—2009).
З липня 2005 по липень 2009 року вела ток-шоу «Горожанка», програми «Москва-2009», «Місто і люди» на телеканалі «Столиця».
З грудня 2010 по 2011 роки Ольга Любимова працювала керівницею підсумкової інформаційно-аналітичної програми «Контекст» на телеканалі «Культура»[3].
У 2011—2012 роках — старший продюсер документального кіно програмного департаменту ТОВ «Телеканал ТВ-3»[4].
Паралельно продовжувала працювати в Інформаційному агентстві Російської православної церкви, де була в різний час шеф-редактором передач «Православний календар» (РТР), «Російський погляд» (спільно з «Третім каналом»), брала участь у створенні програм для телеканалу «Спас» («І Тетянин день», «Фома», «Семінаристи»), в організації прямих трансляцій богослужінь з Храму Христа Спасителя і сходження Благодатного вогню з Єрусалима[2].
Брала участь у створенні понад 80 документальних фільмів, включаючи зняті для телеканалів «Росія-1», «Культура», «Перший канал». Автор сценарію документальних фільмів «Шлях Патріарха» (2009), «Чужа земля» (2013), «Війна і міфи» (2014), «Микита Міхалков» (2015, співавтор сценарію) та інших[5].
Публікувалася Ольга Любимова в журналах «Російський погляд» (де також працювала завідувачкою відділом культури), «Політичний журнал», «Афіша» (її єдиним матеріалом було інтерв'ю з Федором Хитруком у квітні 2005 року)[6][7], «Esquire»[1].
У листопаді 2015 року стала радником керівника департаменту кінематографії Міністерства культури (по відділу державної підтримки неігрових та анімаційних фільмів)[8]. Раніше такої посади не існувало[9].
З жовтня 2016 року по січень 2018 року обіймала посаду заступника директора дирекції соціальних і публіцистичних програм АТ «Перший канал»[10].
З 17 січня 2018 по 21 січня 2020 року — керівниця департаменту кінематографії Міністерства культури Російської Федерації[11].
21 січня 2020 року Ольгу Любимову було призначено міністеркою культури Російської Федерації.
Суперечливі відгуки в пресі і на телеканалах РБК-ТБ і 360tv викликав опублікований в 2008 році блог 28-річної Любимової «Кропалик», де вона повідомляє, що в особистому плані не переносить опери, класичної музики, балету, музеїв, виставок, вечорів пам'яті, походів, мітингів, ювілейних заходів, не бажає дивитися на Джоконду і взагалі не терпить екскурсій, зізнається, що не розбирається в артхаузному кіно і погано знає світовий кінематограф. На думку режисера Саріка Андреасяна, нічого ганебного в цих відвертих визнань немає, а з новим міністром пов'язані позитивні очікування, оскільки Любимова під час попередніх призначень до уряду добре зарекомендувала себе на посаді начальника департаменту кінематографії Мінкульту Росії[12].
Авторка сценарію:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
