Loading AI tools
італійський письменник, нобелівський лауреат (1934) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Луїджі Піранделло | ||||
---|---|---|---|---|
Luigi Pirandello | ||||
Народився | 28 червня 1867 Джірдженті (Агрідженто), Сицилія | |||
Помер | 10 грудня 1936 (69 років) Рим ·пневмонія | |||
Підданство | Королівство Італія | |||
Діяльність | поет, прозаїк, драматург | |||
Alma mater | Боннський університет | |||
Мова творів | італійська | |||
Роки активності | 1893 — 1936 | |||
Magnum opus | L'Esclusad, The Turnd, Ma non è una cosa seriad, One, No one and One Hundred Thousandd, Six Characters in Search of an Authord, Novels for a yeard, Il fu Mattia Pascald, Clothing The Nakedd і Henry IVd | |||
Членство | Compagnia del teatro d'arte di Romad[1] | |||
Конфесія | християнство | |||
У шлюбі з | Maria Antonietta Portulanod | |||
Діти (3) | Fausto Pirandellod і Stefano Pirandellod | |||
Автограф | ||||
Премії | Нобелівська премія з літератури (1934) | |||
Сайт: pirandelloweb.com | ||||
| ||||
Луїджі Піранделло у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Луїджі Піранделло (італ. Luigi Pirandello); (28 червня 1867, Джірдженті (Агрідженто), Сицилія — 10 грудня 1936, Рим) — італійський письменник і драматург. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1934 року «за творчу сміливість та винахідливість у відродженні драматургічного й сценічного мистецтва».
Батько був власником сірчаного рудника. Закінчив гімназію в Палермо. Навчався у Римському і Боннському університетах. Літературну діяльність розпочав у 1889 році. З 1890 року жив у Римі. В 1891 році захистив дисертацію з романської філології. У 1925–1928 роках Піранделло був головою римського Художнього театру, де як режисер, ставив власні п'єси, а також п'єси сучасних йому італійських авторів (Массімо Бонтемпеллі, Де Стефані, К. Паволіні та ін) і драматургію зарубіжних авторів.
У літературу вступив як поет. Видав збірку поезій «Радісний біль» (1889). Перша збірка новел «Любов без кохання» (італ. "Amori senza amore") випустив в 1894 році. Традиції Веризму в збірці «Новели на рік» (1922) поєднуються з прагненням показати внутрішній світ «маленької» людини і його духовний бунт проти безпросвітності життя. Новели ставали пізніше основою деяких п'єс Піранделло.
Головна увага Піранделло спрямована на психологічний аналіз персонажів. Для нього важливі теми непевності всього існуючого та неможливості об'єктивної істини. На думку Піранделло, кожна людина носить «маску», яку, до того ж, постійно змінює, відповідно до обставин та до оточення. Постійний конфлікт між Буттям та Видимістю, який Піранделло помічає в найрізноманітніших ситуаціях, призводить до нігілізму.
У найвідомішому романі Піранделло «Блаженної пам'яті Маттіа Паскаль» (італ. "Il fu Mattia Pascal") 1904) показано протиріччя між соціальною «маскою» та істинним «обличчям» людини, яка живе у сучасному суспільстві. Автор шести романів, включаючи автобіографічний роман «Старі та молоді» (італ. "I vecchi ei giovani"), 1909), роман «Знімається кіно» (італ. "Si gira"), 1915) та інші.
Першу п'єсу написав у 1910 році, наступна п'єса називалася «Якщо це не так …» (пізніше названа «Право для інших»), її було написано в 1915 році. Сюжети багатьох п'єс Піранделло засновані на раніше написаних ним новелах. У драматургії Піранделло 1910-х років переважають побутові комедії сицилійським діалектом («Ліола», 1916 та інші). Пізніше вони поступаються місцем виконаним парадоксів філософсько-психологічних драм італійською мовою.
На творчість Піранделло вплинула так звана веристська драматургія. У драмі «Шість персонажів у пошуках автора» (італ. "Sei personaggi in cerca d'autore"), 1921) втілено протиріччя між мистецтвом і життям та представлена соціальна трагедія людей, безсилих проти нав'язаної їм «маски». В іншому аспекті та ж проблема поставлена в драмі «Оголені одягаються» (1923), в якій описана святенницька мораль «порядних» людей. Суб'єктивність моралі і відсутність межі між реальністю і ілюзією стверджується в драмах «Кожен по-своєму» (1924) і «Сьогодні ми імпровізуємо» (1930). Тема бунту проти дійсності і створення ілюзорного світу втілюється в драмах «Генріх IV» (італ. "Enrico IV"), 1922), «Життя, яке я тобі даю» (1924).
Заслуга Піранделло як драматурга полягає у вивільненні італійського театру від потужного впливу з Франції. П'єса «Шість персонажів у пошуках автора» заклала підвалини модерного психологічного театру в Італії.
Піранделло — визнаний майстер психологічної новели. Особливо відомі його 246 новел з циклу «Новели на рік» (італ. “Novelle per un anno”). Цей цикл Піранделло збирався розширити до 365 новел, на кожен день року, проте план залишився нездійсненним. Події в новелах, як правило, розгортаються в рідній для Піранделло Сицилії. Найчастіше описуються окремі епізоди з життя простих людей. Тематично й стилістично Піранделло розвиває реалістичну традицію, закладену італійським письменником Джованні Верга. Головна тема більшості новел — невизначеність людського існування, криза самоусвідомлення.
Піранделло українською перекладали Г. Бережна, Л. Танюк, В. Радчук, А. Перепадя, В. Чайковський, О. Поманська, І. Василенко, В. Шиманський, М. Прокопович.
ОПОВІДАННЯ
П'ЄСИ
ОПОВІДАННЯ
П'ЄСИ. Переклад Мар'яни Прокопович
В ІНТЕРНЕТІ
Посвідчення. Комедія на один акт [Архівовано 13 березня 2012 у Wayback Machine.]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.