Луцький Мирон Михайлович

Миро́н Миха́йлович Лу́цький (29 вересня 1891, с. Лука, нині Новокалинівська міська громада, Самбірський район, Львівська область, Україна — 10 березня 1961, м. Торонто, Канада) — український галицький військовий, політичний (хлібороб-суспільник^[1]), кооперативний і громадський діяч. Молодший брат Остапа Луцького.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Луцький .

Мирон Михайлович Луцький
Сотник
Загальна інформація
Народження	29 вересня 1891(1891-09-29) с. Лука, нині Новокалинівська міська громада, Самбірський район, Львівська область
Смерть	10 березня 1961(1961-03-10) (69 років) м. Торонто,  Канада
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Нагороди та відзнаки
Орден Залізної Корони 3 ступеня Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина) Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина) Хрест Симона Петлюри

Життєпис

Докладніше: Луцькі гербу Сас

Народився 1891 року в селі Лука Самбірського повіту.^[2]

Голова українського товариства в Галичині «Сільський господар» (1936—1939 рр.). Син власника маєтку в с. Лука Самбірського повіту, здобув вищу освіту.^[3]

Сотник УГА в 1918—1920 рр., начальник (шеф) штабу: Групи «Схід» (наприкінці 1918 р., до створення 1-ї бригади УСС; командант — сотник Осип Букшований), 1-ї бригади УСС.^[4] Начальник оперативного відділу ЧУГА^{[джерело?]}.

У міжвоєнному Львові: діяльний в УНДО, голова Крайового товариства «Сільський господар» (1930—1939), заступник голови Львівської хліборобської палати (1933—1939).^[5] У 1941—1943 роках — директор Цукрового Тресту України.^[5]

Офіцер батальйону «Нахтігаль». У грудні 1943 р. очолював делегацію ОУН(б) на переговорах з угорцями (таємно від гітлерівців); прибули до Будапешта угорським літаком, переодягнені в угорських солдатів. З угорського боку брав участь шеф ГШ, порозумілися про нейтралітет.^[6]

Від 1944 року — у Західній Європі, від 1948 — у Торонто, де помер.^[5]

Примітки

1. Енциклопедія Українознавства. — Львів, 1994. — Т. 4. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 12 січня 2014.
2. Качор А. Остап Луцький (пам'яті визначного українського громадського діяча) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
3. Лука з присілком Сеньків / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 252, 578.
4. Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 813.
5. Дуда І. Луцький Мирон… — С. 362.
6. КВАЗІЕНЦИКЛОПЕДІЯ ОУН-УПА. Архів оригіналу за 24 лютого 2008. Процитовано 12 січня 2014.

Джерела

• Дуда І. Луцький Мирон // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 362. — ISBN 978-966-528-318-8.
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

Посилання

• Енциклопедія Українознавства [Архівовано 12 січня 2014 у Wayback Machine.]. — Львів, 1994. — Т. 4.
• КВАЗІЕНЦИКЛОПЕДІЯ ОУН-УПА.