Ламія (міфологія)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ламія (грец. Λάμια) — дочка Посейдона, яка народила від Зевса сивілу Герофілу; Ламія — дочка Бела й Лібії, красуня, яку покохав Зевс. Гера з ревнощів викрала і повбивала всіх дітей Ламії, після чого та збожеволіла й почала нищити чужих дітей. Пізніше ламіями стали називати вродливих, але жорстоких жінок або чарівниць, які нібито зваблювали юнаків і висмоктували їхню кров.
Ламія | |
Батько | Посейдон |
---|---|
Мати | Лібія |
Партнер / партнерка | Зевс |
Дитина | Erythraean Sibyld |
Посада | mythological king of Libyad |
Ламія у Вікісховищі |
Через жахливі вчинки, зовнішньо Ламія перетворилась на монстра. Через те, що мстива Гера наслала на неї безсоння, Зевс наділив Ламію даром віщування та здатністю виймати й повторно вставляти свої очі.
Ламія, як і Емпуса, стала свого роду фантомом, який спокушав юнаків до втамування сексуальних бажань, після чого пожирав їхню плоть. Історія перемоги Аполона Тіанського над спокусницею Ламією надихнула Джона Кітса на написання однойменної поеми «Ламія».
Ламії приписують якості змієподібних, що можна відслідкувати в античній міфології; знайдено аналоги ламії в античних текстах і саме ці аналоги були наполовину зміями. Це створіння напівжіночої-напівзміїної подоби, описані Діоном Хрисостомом у «Лівійських міфах» а також це монстр, якого Аполлон послав до Аргоса щоб помститись Псаматі.
У минулі часи ламією, так само як байкою про коко в Іспанії, Латинській Америці та Поптугалії, батьки лякали дітей.