Кускусоподібні
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Кускусоподібні (Phalangeriformes)[1], або дворізцеві (Diprotodontia)[1] — найчисельніший ряд сумчастих, на який припадає майже половина їх різноманіття. У ряді налічують 11 родин і 150 сучасних видів[2]. Такі відомі представники сумчастих як кенгуру та коали належать до цього ряду. До нього ж належали і найбільші, тепер вже вимерлі, сумчасті з роду Diprotodon, а також найбільший хижий сумчастий — Thylacoleo carnifex.
Кускусоподібні Час існування: 28–0 млн р. т. щонайменше з пізнього олігоцену і дотепер | ||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Представник кускусоподібних — гігантський кенгуру | ||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Acrobatidae | ||||||||||||
Посилання | ||||||||||||
| ||||||||||||
Представники цього ряду дуже відрізняються за розмірами, зовнішнім виглядом та способом життя. Найбільший сучасний представник це рудий кенгуру (Macropus rufus) дорослі самці якого можуть важити до 100 кілограмів, а найменший Acrobates pygmaeus важить лише 15 грамів[3]. У більшості це травоїдні тварини і лише деякі види вторинно комахоїдні й зрідка ловлять дрібних хребетних[4]. Деякі види спеціалізуються на харчуванні соком та нектаром рослин.
Різноманітність дворізцеподібних пояснюється різноманітністю екологічних ніш, які вони займають, а представники цього ряду освоїли практично усі види наземних ландшафтів тих місць, де вони живуть. Серед них є довгоногі жителі відкритих просторів кенгуру, літуни з надродини Petauroidea, що мешкають у кроні дерев і розвинули в себе шкіряну перетинку між кінцівками, завдяки якій ширяють з гілки на гілку. Опецькуваті вомбати риють глибокі нори своїми довгими кігтями, а кускуси мають чіпкі хвости.