Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Андрі́й Ку́рбський (рос. Андрей Михайлович Курбский, пол. Andrzej Kurbski, Andrzej Krupski; бл. 1528, Московія —1583, Миляновичі) — князь династії Рюриковичів, московський боярин, воєвода; урядник Великого князівства Литовського, шляхтич Речі Посполитої. Вважається в історії Росії першим російським дисидентом, «перший російський політичний біженець»[1]. Був близьким другом і великим полководцем царя Івана Грозного, перш ніж стати одним із його найзапекліших супротивників. Його листування з царем після заслання в Польщу є унікальним джерелом для історії Росії 16 століття. Курбський з відзнакою брав участь у поході царя Івана IV на Казань, Крим і Лівонію, став губернатором Тарту, але через гнів царя мусив тікати до польського короля в Лівонію. 30 квітня 1564 року втік до Литви, мотивуючи це прихованими репресіями. Він написав історію Івана IV, що представляє психологічний інтерес. Велику історичну та літературну цінність має його полемічне листування з царем, уривки з якого можна знайти в Історії російської культури Альфреда Єнсена. У 1573 році він написав політичний памфлет, у якому висловив перші самостійні принципи несхвалення сповзання Івана до самодержавства. У своїх творах Курбський звинувачує царя в серії патологічно жорстоких злочинів, але історики досі сперечаються, чи варто вірити його заявам.
Андрій Курбський | |
---|---|
рос. Андрей Курбский | |
Ім'я при народженні | Андрій |
Псевдо | Андрій Крупський пол. Andrzej Krupski |
Народився | 1528 Московія |
Помер | 1583 Миляновичі |
Підданство | Московське царство, Велике Князівство Литовське, Річ Посполита |
Діяльність | письменник, воєначальник, публіцист |
Відомий завдяки | полководець, письменник |
Знання мов | російська |
Учасник | Лівонська війна |
Титул | князь, шляхтич |
Посада | Кревський староста |
Військове звання | воєвода |
Конфесія | християнство |
Рід | Курбські |
Батько | Михайло Михайлович |
Мати | Марія Михайлівна Тучкова-Морозова |
Родичі | брати Іван і Роман |
Брати, сестри | Ivan Kurbskyd |
У шлюбі з | 1) Єфросинія 2) Марія Юріївна Гольшанська 3) Олександра Петрівна Семашко |
Діти | Семен; Марина, Дмитро[ru] |
герб «Леварт» | |
У Великому Князівстві Литовському Речі Посполитої був записаний під прізвищем Крупський[2][3][4] гербу «Леварт»[5]. Деякі сучасні російські історики вважають з погляду сучасної паспортної системи, що ця зміна прізвища сталася помилково[6].
До 1564 був учасником Лівонської війни.
На початку правління Івана Грозного Курбський обіймав найвищі адміністративні й військові посади. Згодом між ними виникнули суперечності щодо внутрішньої і зовнішньої політики, що врешті призвело до того, що 30 квітня 1564 року князь Андрій Курбський перейшов на службу до польського короля Сигізмунда II. Отримав від короля значні земельні володіння на Волині, зокрема Ковель, Вижву, Миляновичі та 28 прилеглих до них сіл.
З 1570 року мав феодальний конфлікт із князем Андрієм Вишневецьким.
Листувався з Кадіяном Чапличем; обурення князя викликав факт надання ним притулку у своїх маєтностях одному з товаришів Феодосія Косого (Ігнатію) — визнавцю юдаїстично-раціоналістичного напрямку в християнстві — після їхнього прибуття з Москви до ВКЛ.[7]
1581 року склав заповіт перед військовим походом, яким заповів третій дружині та їхнім дітям усе майно.[8]
Після втечі його за наказом Івана Грозного перша дружина князя Андрія була ув'язнена з сином.
Друга дружина — княжна Марія Гольшанська, донька князя Юрія Івановича (він був її третім чоловіком);[9] з нею розлучились, стосунки залишились ворожими. Бл. 1581 року подала на нього позов до суду митрополита через незаконне, на її думку, розлучення. У відповідь він записав в актові книги гродського суду Володимира на неї донос про її зради, привів 2 свідків. Справа закінчилась укладення мирової між колишнім подружжям
Третя — Олександра Семашко, прожив з нею 3 роки, мав дітей[10].
Андрію Курбському присвячений фото та аудіо енхансед CD альбом — Петров-Тверський «У дельті Міссісіпі» (С) 2010 р.
Андрію Курбському присвячена п'єса «Зрада, Государ!»[11][12].
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.