Зарзійська культура

Зарзійська культура, культура Зарзі — археологічна культура кінця Верхнього Палеоліту та Мезоліту, носії якої проживали в горах Загроси на Близькому Сході. Назву отримала від печери Зарзі, де було знайдено археологічні пам'ятки цієї культури.

Зарзійська культура
Країна	Іракський Курдистан
Місце розташування	Ірак Іран Центральна Азія
Попередник	Барадостська культура
Час/дата початку	18 тисячоліття до н. е.
Час/дата закінчення	8 тисячоліття до н. е.
Зарзійська культура у Вікісховищі

Характеристика культури

Час існування культури Зарзі — XVIII-VIII тис. до н. е. Він поділяється на два періоди в залежності форми мікролітів, які використовували представники культури. Перший період (XVIII-XIII тис. до н. е.) характерний використанням негеометричних мікролітів, другий же період (ХІІ-VIII тис. до н. е. — вживанням геометричних кам'яних знарядь у формі трапецій чи трикутників. Носії культури Зарзі займалися в основному полюванням на благородного оленя, онагра, безоарових кіз, муфлонів (диких овець). Останні два види тварин, а, крім цього, і собака, були згодом одомашнені. Рибальство ж відігравало незначну роль. Поступово зростало значення збиральництва, і тому з часом дана культура стала одним із центрів самостійного становлення землеробського господарства на території Близького Сходу. Підтвердженням цього є такі знаряддя, як ножі для жнив, ступки, зернотертки, товкачі, які були знайдені археологами на місцях проживання представників зарзійської культури. Останні ж вирощували пшеницю, ячмінь, боби та фісташки. Також в деяких місцях було виявлено сліди давнього керамічного виробництва.

Щодо поселень, то на час першого періоду характерні корткотривалі стоянки та печери, що знаходились в горах на висоті 760–1200 м над рівнем моря. Відоме поселення Гандж Даре, де було знайдено залишки жител, зведених з хмизу та шкур. На час наступного періоду зарзійці проживали уже в стаціонарних поселеннях розміром в 0,5-1 га. Знаходились вони як низько в долинах, так і високо в горах. Представники культури Зарзі будували невеликі напівземлянки або кам'яні наземні житла круглої (діаметром до 10 м) або овальної форми. Одне з найвідоміших поселень культури — печера Шанідар, де було знайдено велику кількість предметів побутового вжитку (зернотертки, сокири, кам'яні чаші, ступки, куранти, ножі).

Використана література

• Бромлей Ю. История первообытного общества. Эпоха первобытной родовой общины. — Москва: Наука, 1986. — 576 с.
• Шнирельман В. Возникновение производящего хозяйства: Проблема первичных и вторничных очагов. — Москва: Наука, 1989. — 444 с.